Как написать твир роздум у публицистичному стиле на тему люди бивают красивые по разному своими словами

Весь день можно играть в разные игры: в прятки - и прятаться где угодно, в догонялки. Но детство – это не только радостные моменты, в детстве бывают. Детство люди помнят всегда и никогда не забудут, и главную роль в... В одной из них я увидела сочинение Люди: Люди бывают добрые, веселые, грустные, добрые, хорошие, Красные. Женщины бывают добрые, говорящие, светлые, меховые, горячие, красивые, ледяные, мелкие. Я должна все время надевать на себя какие-то разные одежки. Я хочу представить уважаемому читателю сочинения про людей. Есть на свете холодные люди, они очень красивые, только несчастные. Сочинения по реальным текстам учителя русского языка и литературы Н. Харлановой. По Коршуновой. Большинство людей представляет себе счастье… свой долг без красивых слов, без стремления к лишней звёздочке… (15)Но ведь и в будничной жизни бывают такие нечаянные часы, когда. Одни - красивые, а другие - некрасивые, от этого не денешься никуда и Бывают люди на которых просто хочется смотреть как на произведение искусства. Просто у всех разные эталоны красоты, Ване Петрову нравятся. Сочинение и правила написания. Эссе - это прозаическое сочинение небольшого объема и свободной композиции, С точки зрения содержания эссе бывают: выразить их на бумаге есть у тех, кто легко общается с другими людьми. Сочинение эссе - как написать, примеры на разные темы. Школа – это не только здание, школа – это, прежде всего люди: учителя и ученики. Много учителей в школе, все они разные, у каждого свой характер, из всех школ города Копейска, но по-прежнему самая красивая и известная. Что такое красота? Вероятно, ученые бьются над этим вопросом, пытаясь объяснить это генетикой или другими факторами. Но совершенно ясно одно - красота вызывает у нас восхищение, она притягивает взор, ею хочется любоваться. Что такое красота для меня? Относится ли это только к внешним признакам или душевные качества человека также важны? Если рассуждать о внешности, то встает вопрос, насколько мы подвержены влиянию модных тенденций?

Хотіла б я у за водою,

немов Офелія, уквітчана, безумна.

За мною вслід плили б мої пісні,

хвилюючи, як та вода лагідна,

все далі, далі…

І вода помалу

мене б у легкі хвилі загортала

І колихала б, наче люба мрія,

так тихо, тихо…

Я ж, така безвладна,

дала б себе нести і загортати,

пливучи з тихим, ледве чутним співом,

спускаючись в блакитну, ясну воду

все глибше, глибше…

Потім би на хвилі

зостався тільки відгук невиразний

моїх пісень, мов спогад, що зникає,

забутої балади з давніх часів, –

в ній щось було таке смутне, криваве,

та як згадати? Пісня та лунала

А потім зник би й відгук –

і на воді ще б колихались тільки

мої квітки, що не пішли зо мною

на дно ріки. Плили б вони,

аж поки в яку сагу спокійну не прибились

до білих водяних лілей, – там стали б.

Схилялися б над сонною водою

беріз плакучих нерухомі віти,

у тихий захист вітер би не віяв;

спускався б тільки з неба на лілеї

і на квітки, що я, безумна, рвала,

спокій, спокій…

Хотіла б я у за водою,

немов Офелія, уквітчана, безумна.

За мною вслід плили б мої пісні,

хвилюючи, як та вода лагідна,

все далі, далі…

І вода помалу

мене б у легкі хвилі загортала

І колихала б, наче люба мрія,

так тихо, тихо…

Я ж, така безвладна,

дала б себе нести і загортати,

пливучи з тихим, ледве чутним співом,

спускаючись в блакитну, ясну воду

все глибше, глибше…

Потім би на хвилі

зостався тільки відгук невиразний

моїх пісень, мов спогад, що зникає,

забутої балади з давніх часів, –

в ній щось було таке смутне, криваве,

та як згадати? Пісня та лунала

А потім зник би й відгук –

і на воді ще б колихались тільки

мої квітки, що не пішли зо мною

на дно ріки. Плили б вони,

аж поки в яку сагу спокійну не прибились

до білих водяних лілей, – там стали б.

Схилялися б над сонною водою

беріз плакучих нерухомі віти,

у тихий захист вітер би не віяв;

спускався б тільки з неба на лілеї

і на квітки, що я, безумна, рвала,

спокій, спокій…