Твір на тему "щоб створити щось красиве, треба мати красу в душі" іть , дуже потрібно

Людська душа – це щось незбагненне і невловиме, щось, що мерехтить всередині нас чарівним світлом, ніжне і трепетне, немов крило прекрасного метелика, щось, що не піддається логічному аналізу, сприймається на рівні благословенного чуда.Якщо людина міцно вхопилася за чуттєвий зв’язок з великим таїнством природи, вбирає її мудрість і відчуває себе з нею нероздільною, значить всі критерії, що визначають стан людської душі живуть у ній, наповнюючи силою гармонії з самим собою.Є такі знамениті рядки поета Миколи Заболоцького: «Душа зобов’язана трудитися, і день і ніч…». Це дійсно так. Найстрашніше – це бути заспокоєним, гойдаючись на хвилях самозамилування і якихось своїх досягнень. Внутрішні помисли, пориви і мрії повинні постійно перебувати в невпинному прагненні до досягнення високих і благородних цілей. Найкращі ліки для, душі, що знемагає від бездіяльності – це емоційний сплеск нових почуттів. Наприклад, закоханості, яка окрилить і поведе за собою безоглядно і безстрашно.Серце і душа. Ці два поняття часто плутають, об’єднуючи в одне. Але серце – це всього лише людський орган, що приводить у рух весь організм. Якщо воно здатне відчувати фізичний біль тільки від механічного впливу або свою зношеність, значить душевний біль йому чужий взагалі, внаслідок розірваного взаємозв’язку з вищими, духовними силами природи.Кажуть, що для того, щоб створити щось красиве, треба нести красу в душі. А ось бездушна людина, сама того не усвідомлюючи, вбиває в собі справжнє диво, яке в хвилину народження вдихнув у нього Всевишній. Ніхто і ніколи не замінить їй неповторну глибину душевних почуттів і не відкриє таємницю світобудови, втрачену разом з душею, що випарувалася в небуття.Давайте спробуємо повернутися в навколишній світ і влитися в нього повноправною частинкою. Для цього потрібно всього лише постаратися почути поклик природи і вникнути в суть її головною таємниці, яка полягає у гармонійному єднанні всіх складових Всесвіту. Нехай наша душа завжди буде відкрита для самих піднесених почуттів і наповнена гармонією природи.Кожна людина має душу. При міркуванні про це згадується ще один вірш Миколи Заболоцького – «Неприваблива дівчинка», де поет порівнює людину з посудиною, в якій може бути порожнеча, а може горіти вогонь. Від самої людини залежить, якою буде її душа. Якщо вона буде прагнути до духовного зростання, до гармонії з самою собою і навколишнім світом, якщо її помисли будуть чисті, а справи корисні, то на душі у неї буде легко і спокійно.У чому ж полягає зміцнення духу і виховання душі? Це може бути молитва, під час якої людина очищається духовно, звільняється від того гніту, який заважає їй відчувати себе щасливою. Це можуть бути добрі справи. Допомагаючи іншим людям, ми відчуваємо їх подяку, яка допомагає нам стати краще, духовно вище і чистіше.Ще одним засобом виховання душі є мистецтво, музика. Талановитими художниками і музикантами створено стільки великих творів, що всі навіть неможливо запам’ятати, але, вдивляючись в картини, слухаючи музичні твори, не можна не задуматися про те, що в житті є набагато важливіші речі, ніж просте тлінне існування. Духовно розвиватися людині допомагає і література. На прикладі героїв художніх творів ми знайомимося з життям, співчуваємо їм або захоплюємося ними, і в цьому теж міститься глибокий виховний момент для нашої душі.Нарешті, ще один, мабуть, найважливіший виховний засіб, завдяки якому душа здатна розвиватися, – це природа. Захоплюючись прекрасним, милуючись природою, ми наповнюємо свій внутрішній світ новим змістом, робимо його цікавим і багатим.Не можна забувати про свою душу, адже вона відіграє в житті людини куди більш важливу роль, ніж тіло. Тільки та людина може бути щасливою, яка живе у злагоді з самою собою і думає про свою душу.

          У( прийменник, обставина) лісі( іменник, обставина), у(прийменник, обставина) парку(іменник, обставина), у(прийменник, обставина) сквері(іменник, обставина), всюди(прислівник, обставина) осінь( іменник, підмет) золотить(дієслово, присудок) траву(іменник, додаток) та(сполучник) дерева(іменник, додаток) вдягаючи(діє прислівник, підмет) їх(займенник) у(прийменник) розкішні(прикметник, означення) шати(іменник, додаток).

            За метою висловлювання- розповідне

             За емоційним забарвленням- неокличне

             За будовою- просте

             За наявністю другорядних членів- поширене

             За головними членами- двоскладне

             За ускладненістю- незнаю

МАбуть так

"–Бабусю,согодні на город не ходіть!Там дуже мокро.Такий уночі дощ лив,як з відра." – Сказав Дмитрик.Ярослава уявила відро на даху,а з нього хтось невидимий виливає відро на землю.

"- А я чув,що в сусідів завалило в клітці кроленят і сусідка лаяла невістку" –Сказав Дмитрик.

"-Хіба невістка винна,що була гроза?" – запитала Ярослава Бабуся.

"-Але,хочеться знайти винного.От і беруть на решето невістку."

Дмитрик сповна поцікавився: "-А як це,"брати на решето" ?"

"-Коли беруть щось велике на решето, або сито,то перекидають на всі боки,трусять,підкидають щоб відсіялося зайве.Отак і люди,які люблять поговорити про чужі вади беруть когось на решето."