Твір-опис природи за картиною в художньому стилі ф.манайло."золота осінь"

Опис картини "Золота осінь у Корелии" В. В. Мєшкова Картину «Золота осінь у Карелії» намалював В. В. Мєшков. Тут зображений осінній пейзаж. На передньому плані я бачу коло каменів валунів. Вони схожі на сім'ю, що намагається триматися разом, але все-таки один камінь небагато відсторонився. Чагарник, що втратив майже всі свої листочки, невеликі берізки з яскраво-жовтим листям, червонуваті осинки й високі, вихідні навіть за верхній край картини, суворі й зелені сосни, єдині не змінили колір. Ліворуч видний фрагмент опушки, на ній так само розкидані невеликі камені Задній план не так великий. На правій половині картини великий достаток дерев з жовтим осіннім листям. Через цю гущавину не видно лінії обрію. А в лівій половині картини є на що подивитися. Тут художник запам'ятав ланцюг озер. У них відбивається похмуре, біло-сіре небо. На ближньому березі кілька дерев. Те, що перебуває за озером не дуже чітко видно, але розглянути можна, що на тім бережу розташований невеликий лісочок, а левее ліс уже густіше. Ну а на обрії праворуч-чисте поле, а ліворуч видні верхівки дерев. Художник скористався дуже гарною колірною гамою. Усе дерева жовті, крім сосон, а трава зеленная з жовтим відтінком. Я торік бачив щось подібне, але без озера. Це було на горі нашого міста. Удалині виднілася безліч дерев, і вони були все з жовтим листям, але тільки розкидистий клен стояв з темно-червоним листям, це було дуже красиво. У цієї картини є одна особливість. Це подовжений горизонтальний формат полотна. Я думаю це зроблено для того, щоб якнайбільше передати поетичність ландшафту. Адже коли ми хочемо сфотографувати людини цілком, те перевертаємо фотоапарат по вертикалі, а якщо гарний вид з висоти, то по горизонталі. Я думаю, за цією картиною ховається якийсь зміст, а саме те, що із приходом холодів не потрібно розбудовуватися й згадувати ті літні дні, а потрібно дивуватися й просто насолоджуватися осінньою красою нашої природи. Дивно, але побачивши картину "Золота осінь у Карелії" у перший раз, вона мені не запам'яталася, а от після того як я написав твір, мені ця картина дуже сподобалася

Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.  

 Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.

 Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.  

 У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:

Під гаєм в'ється річенька,

Мов скло вона блистить.

Долиною зеленою,

Кудись вона біжить.

 Основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розповідають пісні.  

 В інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. Вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:

Сопілочка калинова, ясенове денце

Не сопілка тото грає, а любкове серце.

 Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.  

 Молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. Вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.

 Також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:

Вернися, синку, додомоньку,

Змию, зчешу головоньку.

  А перейнятися силою пісні допомагають багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. Пісні стільки можуть розповісти про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. Допоки ми їх знаємо чи співаємо -  пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.

Не раз мені доводилося чути від дорослих, як важливо знайти своє місце в житті. Тоді я над цим не замислювався, бо знав, що моє місце в моїй родині, в школі, серед друзів. І тільки зараз зрозумів, наскільки це важливо — обрати свій вірний шлях, який пов'язаний ще і з професією!

Ким бути? Це питання стоїть перед кожним випускником, який сьогодні закінчує школу.

Мені б хотілося бути юристом. Свідомий це крок чи ні? Так, свідомий. І передусім він пов'язаний із бажанням робити людям добро, захищати їх, оберігати їхній спокій. Це є честю і гідністю кожного чоловіка. Хоч лицарство давно в минулому, але справжні чоловіки не перевелися. Я знаю багато своїх однолітків, які сильні, загартовані, міцні і дужі. Вони готові до життя.

Яке воно буде? Спокійне чи бурхливе, щасливе, чи нещасне? Це залежить від багатьох обставин і людей. Але я знаю, що це залежить і від правоохоронних органів. Стояти на боці закону, людей, допомагати їм, чи це не є мрією багатьох юнаків?

Поспішати робити добро... В цьому, мабуть, щастя людини.

Професія юриста — одна з найпочесніших на землі. Стати юристом, правоохоронцем легко, а от бути їм значно важче. Ця професія вимагає від людини знань, умінь, мужності, сили волі. І навіть за наявності всіх цих рис найважливішою має бути людяність. Треба завжди залишатися людиною.

Професіоналізм і людяність — це дві головні ознаки моєї майбутньої професії.