1. Укажіть правильне твердження.(0,5б)
Б. Узагальнююче слово може знаходитися перед однорідними членами речення і після них.
2. Укажіть речення з однорідними членами.(0,5б)
Б. Шептало перестрибнув рів і помчав через гусячу царину в лугову синь.
3. Укажіть правильний варіант характеристики зв’язку між однорідними членами. (0,5б)
Синява морська зникла за сипучими барханами, за молочарями та будяками.
В. змішаний
4. Укажіть речення, що містить кілька рядів однорідних членів речення. (0,5б)
Б. Жеребець пирхнув, хвицьнув копитами землю і звично, радо понісся скоком по колу.
5. Укажіть речення з однорідними присудками.(0,5б)
А. Тигристе кошеня випірнуло з щілини в паркані, примружилося, згорнулося пухнастим клубком.
6. Укажіть речення, в якому однорідні члени поєднуються протиставними сполучниками.(0,5б)
Б. У різну пору дня лютневий сніг цвіте по-різному, проте зараз, ополудні, розцвів найяскравіше.
7. Укажіть речення, у якому перед узагальнювальним словом ставиться тире (розділові знаки пропущено) (1б)
В. Гомін різноплемінних мов калейдоскоп облич паркий подих тропіків і гул Атлантики - все він приніс з довколосвітніх мандрів сюди, на рідний степовий берег.
8. Укажіть речення з однорідними означеннями (окремі розділові знаки пропущено) (1б)
В. День був літній, спекотний.
9. Укажіть речення з неоднорідними означеннями ( окремі розділові знаки пропущено) (1б)
Б. Коло хат зеленіють густі старі садки.
10. Виконайте синтаксичний розбір запропонованого речення.(1,5б)
На скаженій швидкості мотоцикл перескакує солончаки та видолинки, аж поки, спинившись серед зарослих молочарями та будяками піщаних кучугур, починає там чхати, кашляти, буксувати. - Речення складне, складнопідрядне, з сполучниковим зв"язком. Головна частина: На скаженій швидкості мотоцикл перескакує солончаки та видолинки; підрядна частина: аж поки, спинившись серед зарослих молочарями та будяками піщаних кучугур, починає там чхати, кашляти, буксувати.
На (прийм.) скаженій (прикм.,означ.) швидкості (імен., додат.) мотоцикл (імен., підм.) перескакує (дієсл., прис.) солончаки (імен., додат.) та (спол.) видолинки (імен., додат.), аж поки (спол.), спинившись (дієприсл., обстав.) серед (прийм.) зарослих (прикм., означ.) молочарями (імен., додат.) та (спол.) будяками (імен., додат.) піщаних (рикм., означ.) кучугур (імен., додат.), починає (дієсл., прис.) там (займ.) чхати (дієсл., присуд.), кашляти (дієсл., присуд.) , буксувати (дієсл., присуд.).
11.Розставте, пропущені розділові знаки в запропонованих реченнях. (1,5б)
А джерельця-ключі живуть, виструмовують всюди: чи з тріщини берега, чи з-під кореня, а то й просто - тільки гребни рукою. Бездонне небо, місяць, повний і рожевий у променях невидимого сонця, озеро, сонне, повите ранковим туманом, пташиний щебет, вологий холодок - все те непомітно перекинуло мене в інший світ, у світ мого дитинства. Одразу ж за вибалками на пагорбі починалося якесь містечко: чепурні, вистелені бруківкою вулиці, білі будиночки в невеличких пожовклих садках.
12. Напишіть міні-твір на одну із запропонованих тем «Священнодійство обрядів», «Зустріч весни», «Світле свято Великоднє», використовуючи речення із однорідними членами речення, з’єднані різними видами зв’язку та у супроводі узагальнювальних слів.
Закінчилася нарешті довга холодна зима. Враз на землі запанувала, як хазяйка, весела та вправна весна. Випустила вона з-під снігу квапливі струмки. Весело задзюркотіли вони по землі, наче заспівали весняних пісень. Сонце, ніби художник, розмалювало все: землю, квіти, дерева яскравими кольорами. Мене поцілував теплий промінь, і моє обличчя прикрасили руді веснянки.
Я вчуся в шостому класі, і, звичайно, дуже хочу закінчити середню школу. Без середньої освіти не обійтися, це зрозуміло. У школі ми осягаємо основи всіх необхідних знань: рідної мови і літератури, алгебри і геометрії, біології, фізики та хімії, астрономії, історії та правознавства, багатьох практичних умінь на уроках праці, різних для хлопчиків і дівчаток. Але нещодавно ми з друзями сперечались: чи всі шкільні предмети нам треба вивчати і чи обов’язково треба здобувати вищої освіти? Адже зараз дуже багато людей працюють, маючи дуже вузьку спеціалізацію або зовсім не за тією спеціальністю, яка вказана у них в дипломі, говорили мені мої однокласники. Навіщо математику тонкощі російської мови, а історику — основи хімії? Я не згодна з моїми друзями.
Освічена людина не може володіти широкими знаннями і не знати самого елементарного. Без бази, яку дає школа, неможливо здобути вищу освіту. Та й вищу освіту передбачає дуже широкий спектр знань: і в гуманітарних, і в технічних вузах, крім основних предметів, вивчають багато інших: історію та філософію, логіку та економіку, рідну мову та іноземні мови. Всі науки тісно пов’язані другу іншому, і не можна бути відмінним фахівцем, не знаючи основного і того, що так чи інакше стикається з тією областю знань, в якій ти добре орієнтуєшся. Зараз дуже багато технікумів і вузів, які випускають чимало найрізноманітніших фахівців, на ринку праці навіть надлишок деяких професії. Роботу знайти не завжди легко і ніколи не знаєш, чим тобі доведеться займатися в житті. Тому я вважаю, що людина має володіти найрізноманітнішими знаннями і вміннями — від шлтья і в’язання до складних хімічних дослідів, від елементарної роботи по будинку до проведення наукових досліджень.
Напевно, немає учня, який би за час свого перебування в школі не задавав собі питання: навіщо потрібно вчитися? І відповіді на це питання, звичайно ж, як і самі учні, різні: від «взагалі нічого» до «звичайно ж, потрібно». Залежать відповіді і від настрою, і від успіхів або невдач хлопців у той час, коли це питання було задано. Від народження до останніх днів людина вирішує безліч завдань, які ставить перед ним життя. Вирішуючи їх так чи інакше, він намагається здійснити мрію: навчитися керувати своїм життям. У наш час для цього треба озброїтися і опанувати систему найсучасніших знань у сферах фізичного та інтелектуального розвитку. І основа цього розвитку людини закладається саме в школі. Адже щоденна навчання в школі, крім засвоєння знань з математики, фізики, мов, літератури, привчає до старанності, працьовитості, терпіння. А вчитися без праці і терпіння неможливо, це знає кожен.
Приклади цього ми можемо знайти, озирнувшись навколо. Хіба для когось секрет, що більше і краще встигає той, хто більше робить? А робить тому, що у нього більше інтересів — наприклад навчання в школі, заняття танцями, спортом, різні гуртки. Праця взагалі і праця школяра — явища одного і того ж порядку. Якщо людина звикла невирішену задачу, ту, що у нього не вийшла будинку, списувати на підвіконні в школі, то навряд чи можна очікувати, що він доведе до кінця будь-яку справу, яке в нього не вийшло відразу. А праця — одна з перших ступенів будь-якої діяльності, як і будь-якого успіху .
У тому, як знайти себе, школярам завжди до вчителя — це співрозмовники, яким ти можеш довіряти, досвідчені, обізнані люди. Їхнє основне завдання — обговорити з тобою неосяжний коло питань, укладених в проблемі, до знайти себе, стати в майбутньому хорошою людиною і висококласним фахівцем в обраній професії. Немає на світі людини, який міг би сердитися на природу, що вона його обділила, у кожної людини — широкий, в основному однаковий, набір задатків і здібностей, треба тільки навчитися їх знаходити і розвивати. Тому кожна людина може опанувати будь-якою справою, будь-якою професією, але тільки визначивши свої схильності до якогось певного заняття, вивчаючи предмет у школі, можна досягнути справжнього успіху в житті.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Іть будь ласка! ? твір "чи варто забувати свої помилки та історії своєї держави? " якщо можна будь ласка з цитатами.)
Чорнобильська катастрофа... Ця подія стала знаковою в історії України і до нам зрозуміти, що не все, створене людиною й ознаменоване науково-технічним прогресом, є позитивним. Вибух четвертого реактора ЧАЕС у квітні 1986 року спричинив страшні невідворотні наслідки: радіація вплинула на природу, на здоров'я і психіку людей. Той жах, який відчули українці (та й весь світ!), дізнавшись про аварію на атомній електростанції, не порівняти ні з чим. Кожен подумав не лише про себе та своє благополуччя, а й про дітей, онуків, про життя майбутніх поколінь, що приречені нести тягар відповідальності за наслідки катастрофи. Дотепер у місці трагедії не можна оселитися: воно й околиці отруєні радіоактивними хвилями, які завдали шкоди всьому людству. Ми, свідомі громадяни нашої Вітчизни, повинні пам'ятати цей урок і зробити все можливе, щоб подібне не повторилося ніколи.
Та не лише обережності й терпінню вчить нас українська історія, її сторінки містять приклади відваги, громадянської мужності й самопожертви. Хіба не є прикладом для всіх нас і для наступних поколінь референдум 1991 року, коли вся Україна майже одностайно віддала голоси за незалежність держави? Тоді наші співвітчизники виявили національну самосвідомість, прагнення до торжества ідеалів свободи, висловили протест проти денаціоналізації, повірили в наше минуле й майбутнє. Слово "минуле" вжите не випадково.
Волелюбності, одностайності в бажанні покращити життя народу, прагненню самим визначати долю Батьківщини навчила нас українська історія. Так, здобуття незалежності в 1991 році — це результат "уроків", які дали нам князі-патріоти Київської Русі, що захищали землі від набігів незліченних ворогів; це наслідок діяльності українських гетьманів, які понад усе ставили долю Батьківщини; це відлуння доль вітчизняних митців, які не схилили голови ні перед царським режимом, ні перед репресіями радянських часів... Сьогодні Україна є соборною тільки тому, що наша історія — це літопис подвигів, жертовності й любові до рідної землі.
"Даремно згадали доблесні наші старі часи. Бо йдемо куди — невідомо", — написано у Велесовій книзі. Вірю, у наш час це не так. Хіба український народ не виборов авторитет у всьому світі, хіба наша культура не є однією з найвизначніших серед інших народів? Протягом багатьох віків нелюдським терпінням, силою волі, урешті-решт, кров'ю нація виборола право на вільне й щасливе життя. Уроки історії недаремно "живуть" у пам'яті сучасних і наступних поколінь. Тільки завдяки їм будуємо прекрасне майбутнє нашої незалежної та демократичної України.