Складіть діалог будь - ласка "у бібліотеці"

- Доброго дня!- Доброго дня! За якою книжкою ти до нас завітала? - лагідно запитала мене бібліотекар.- Я хочу прочитати повість Пауля Маара "Машина для здійснення бажань".- Дуже добре. Зверни увагу, що книги на стелажах розміщені у алфавітному порядку прізвищ авторів, а тому підійди до стелажів з буквою "М". - Дякую за до Бачу, що ти знайшла те, що шукала.- Так.- Давай я запишу відомості про цю книгу у твій формуляр, - запропонувала мені бібліотекар.- Будь ласка, - відповіла я. І протягнула їй книгу.- Цих книг у нас всього 8, а охочих їх прочитати багато. Тому буду рада бачити тебе через два тижні. Маю надію, що цього часу тобі достатньо, щоб прочитати цю пригодницьку повість, - мовила бібліотекар, повертаючи книгу. - Звичайно, що так. До побачення!- Бувай. Всього тобі найкращого!

Розкажи (присудок, дієслово), як (сполучник) за горою (обставина, іменник з прийменником) сонечко (підмет, іменник) сідає (присудок, дієслово), як (сполучник) у Дніпра (додаток, іменник з прийменником) веселочка (підмет, іменник) воду (додаток, іменник) позичає (присудок, дієслово). 
[дієсл.], (як ...),(як...).  складнопідрядне речення з однорідною підрядністю.
 
Речення розповідне, неокличне, складне: а) односкладне, означено-особове, непоширене, повне, головне; б) двоскладне, поширене, повне, підрядне з"ясувальне; в) двоскладне, поширене, повне, підрядне з"ясувальне. 

 А Михайло мені сказав, що ви збираєтесь їхати, аж туди де зовсім немає лісів (М. Стельмах). 2. З невеселою радістю, що пробивалася крізь усі тривог,и я вискочив на весняну вулицю, де кожна калюжка тримала собі клапоть сонця (М. Стельмах). 3. Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає (Т. Шевченко). 4. Дід Терентій щоразу над новою худобинкою мудрує, щоб звеселити нею і людей, і своїх онуків, хоча сам уже й розлучився з радістю (М. Стельмах). 5. Назбираю цвіту аж на цілий срібний карбованець, бо дуже люблю, коли є багато зошитів (М. Стельмах). 6. І бійці відразу помітили, що літо вже минуло, що вже настала осінь з нескінченними мряками, розбитими дорогами, холодними вітрами (О. Гончар). 7. У Єгора і тепер зберігається рушник, який подарувала мати, щоб не забував рідної домівки (М. Стельмах)