Термі! написати твір на темy погано, коли у людини все сіре: і душа, і погляд, і думки сірі. сірі тільки перепілки гарні.

Ми протягом віків сперечаємося з теми добра і зла, так і не дійшовши спільного висновку, і здається, ці суперечки ніколи не закінчаться. Звісно, більшість ще з казочок у дитинстві привчається бути добрими і хорошими, проте життя не є справедливим, отож не треба дивуватися, якщо у світі трапляється щось погане. Боротьба людей як сторін світлих і темних сил не матиме кінця, бо її кінець означає занепад, бо кінець боротьби означає кінець прогресу та руху вперед. Бажаєш розвиватися - грай з сильнішим суперником. Ось так і співіснують у нашому світі сторонники доброти, милосердя, вірності й надії, напротивагу яким існують зло, безнадія, агресія і заздрість. Помилковим було б вважати, що всі люди діляться на "хороших" і "поганих", бо у кожному з нас є світла і темна сторона, але важливо те, яку ми обираємо.
Так живуть у вічній боротьбі прихильники двох життєвих шляхів. Кожен з цих людей має свої погляди, думки, які відстоює, усі вони правильні і помилкові одночасно. А існують люді сірі, байдужі. Які не обрали собі жодного з запропонованих життям шляхів. Якщо чорний - то зло, білий - добро, то сірий - щось середнє, і саме ця середина не є золотою. Ці люди збились із шляху й блукають, блукають у темряві, а як наткнеться на таке чиясь душа палка, гаряча, то відчує самий холод і байдужість. Це гірше, ніж зло, гірше, ніж будь-які його прояви. То як впізнати таку людину? Просто: дивитись у дзеркало душі - очі, і якщо це дзеркало пусте й не бачить нічого перед собою, крім темряви, то минайте, минайте його. Тяжко буде врятувати таку загублену душу, світло тисячі ліхтарів не вразить її. Вона сіра. Безкольорова. Сірий колір не личить у якості кольора душі. Одяг можна носити сірий, будеш собі неначе перепілочка гарний. Та чи має сенс зовнішня краса, коли очі твої холодні, мертві?

     У нас була прекрасна, благородна ідея - провести під свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лінія метро у Васюківці! Станція "Клуня" - станція "Крива груша". Три копійки в один кінець. Родичі - безплатно. З учительки арифметики - п'ять копійок.
     Ми вже підкопалися майже до половини свинарника, і раптом - непередбачена катастрофа! - клята льоха Манюня провалилася в наше метро. Провалитися вона зуміла, а от вилізти - дзуськи! І зняла такий вереск, що причовгав дід. Ну і...
     Гірко зітхаючи, ми засипаємо метро. Раз у раз злодійкувато озираємося - чи не заскочить нас зненацька дід, щоб нам'яти вуха. Хоч і обіцяв він, що не чіпатиме, поки не кінчимо, але хто його зна... Ви б почули, як він лаявся, коли витягав льоху! Ох і лаявся! І де він отих слів набрався?

(Всеволод Нестайко. "Тореадори з Васюківки")

Пропускати уроки без поважних причин не можна. Твір-роздум
Є речі у житті, які можуть не подобатися, але від них нікуди не подітися. Наприклад, не всім подобається вчитися. Хтось не любить якісь предмети, комусь не до вподоби вчитель або шкільна програма, а хтось просто відстав та не хоче зайвий раз переконатися у тому, що він вчиться гірше за інших. Дехто так не хоче йти на урок, що пропускає його. Як на мене, це безглуздо, бо призведе до проблем. Пропущене заняття доведеться все одно здавати, тобто вчити тему все одно буде потрібно, але уже самому, без вчителя і в свій вільний час. А якщо пропустив контрольну роботу, то вийде ще гірше. 
До того ж, коли учні пропускають уроки з поважних причин, учителі відносяться до цього більш терпляче, бо захворіти може кожен. Але якщо учень прогуляв урок, це вже інша справа. Тому краще ходити на всі заняття, навіть якщо не дуже подобається. Якщо предмет здається нецікавим, можна все одно знайти у ньому щось цікаве. А якщо предмет "не дається", то, може, треба переглянути попередній матеріал, який не засвоєно. Тоді предмет стане зрозумілим, а може, і улюбленим.