Укажіть рядок у якому всі виділенні слова именники в дужка () а )райдуга в полі (півнеба схиля )до колосків до пшеничної ниви б)скільки меду у (кожному) слові наточили ми для дівчат в)(молоді) вийшли в сад погуляти поспівати г) оскари за( даллю ) далеко підпирають в степу (небосхил )

В реченні  г)- слова даль і небосхил іменники

Благодарить за чистоту?

Часто придется наблюдать, как ученики в школе с неуважением относятся к техническим работникам. Конечно, уборщица — не престижная работа, но это не значит, что она не нужна и не достойна почета. Представим себе, что мы остались без техничек. Как будет выглядеть школа в конце рабочего дня? Каким будет воздух без влажной уборки?

Недавно я узнала, что за рубежом уборщики называются гордо от мусора. Я думаю, это вполне справедливо. И нам следует задуматься, кому должны сказать за сияющую чистоту в школе.

Поза сумнівом, народні традиції — це культурна спадщина, до того ж у кожного народу — своя. Їх іс­торія сягає глибини віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту. І ми, нащадки великого народу, повинні берегти і примно­жувати це народне багатство, аби усвідомити, що є його частиною. Усвідомлення своєї причетності до великого народу є усвідомленням себе самого, своєї значимості у світі. Той, хто не знає своєї культури, цурається мови, не може з пошаною ставитись і до культури інших народів. Скільки обрядів довелося мені побачити: і весіл­ля, і свято Купала, і свято першого снопа! Мені по­щастило брати участь в усіляких Різдвяних дійствах… А скільки ще не побачено! Адже світ такий великий, життя таке дивовижне, а традиції допомагають збага­тити його. Згадаймо хоча б безсмертні твори І. Котляревсь­кого «Наталка Полтавка», Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся», М. Коцюбинського «Тіні забутих предків, автобіографічні твори О. Довженка «Зачарована Дес­на», М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» та ін., у яких зображено широку палітру народних традицій. Я із задоволенням читаю книжки, які містять ін­формацію про історію і культуру інших народів, по­рівнюю наші звичаї з традиціями інших регіонів України та інших народів. Доволі приємно, коли ви­являється, щоукраїнські традиції — багатші, мова — милозвучніша, пісні — мелодійніші. Яка гордість наповнює душу за увесь народ і за себе особисто. Отже, будучи частиною народу, не можна не ці­кавитися його душею, його життям — народними традиціями, що є його культурною спадщиною, бо, як писав Антін Могильницький:
Кожен нарід, хоть би дикий, Любить свій родимий край, Любить отцівські язики, Свою мову і звичай.