Твір на тему " злість - це легкодухість свого роду"

Есть такой афоризм: "Стоят на свете три человека, зовут их: Зависть, Ревность, Злоба." Почему мы злимся? Почему одни злятся, а другие умиляют на один и тот же предмет? А что лучше - слиться радоваться?
Наверное все мы ответим, что радоваться лучше. Тогда почему мы делаем все наоборот? Очевидно злость приходит к нам по нашему желанию и с нашего согласия. Когда мы смотрим на то или иное событие, то как мы хотим это воспринять, так мы и получим. Можно много приводить примеры искусственного накручивания злости.
Нам чем то не понравился дождь. Просто у нас было плохое настроение, мы не захватили зонтик, и промокли до нитки. Мы ненавидим дождь, и обвиняем его во всех своих неудачах. А в это время рядом проходит человек, с открытой улыбкой и счастливыми глазами, который радуется дождя. А мы, глядя на него, тоже его начинаем ненавидеть, так как он как бы смеется над нашей злостью.
Сердитый человек всегда полон яда. И чем дольше мы злимся, тем больше накапливается яда, не только поражает нашу душу, но и может отравить жизнь окружающих нас людей. Рассердится может каждый - это просто; но разозлиться на того, на кого нужно, и настолько, насколько нужно, и тогда, когда нужно, и по той причине, по которой нужно, и так, как нужно, - это дано не каждому. Стрелы пронизывают плоть, а злые слова - душу. Давайте помнить, что имея зло внутри, не жди добра от других, воруя, не удивляйся, если ограбят тебя. Рассчитывай на другим, и отказывая другим, не проси и сам. Давайте не будем быть злыми! Давайте не хранить в себе яд! Любви и добра вам!

На минулих вихідних ми з батьками ходили в зоопарк. Цього дня я чекав весь тиждень. На вулиці була чудова осіння погода, світило тепле сонечко, віяв легкий вітерець. Настрій у всіх був чудовий. При вході в зоопарк ми купили квитки, різні ласощі для тварин і пройшли всередину.

Наш похід почався з огляду вольєрів з вовками. Деякі з них ходили по клітці і шкірили свої гострі ікла. Інші спали і ніяк на нас не реагували.

Постоявши трохи біля їх вольєрів, ми пішли далі. У нашому зоопарку дуже багато тварин і мені з нетерпінням хотілося усіх оглянути.

Найбільше мені подобається гати за мавпами і великими горилами. Біля кліток з ними завжди багато відвідувачів. Це дуже смішні і забавні тварини. Вони видають гучні крики, корчать смішні пики, і весь час просять їжу. Хтось з натовпу кинув мавпочці цукерку. Вона квапливо почала його розгортати і вже через хвилину попросила нову.

Поряд з мавпами знаходяться клітки з птахами. Кожна пташка має своє забарвлення. Одні яскраві, великі, інші-сірі і зовсім непримітні. Є навіть хижі птахи з потужними кігтями і великим дзьобом. З птахів найбільше мені подобаються павичі. Особливо коли вони распушают свій гарний хвіст.

Найдовше затримались біля огорожі з оленями. Вони з задоволенням їли з рук моркву і яблука. Дорослий олень з великими гіллястими рогами весь час намагався відігнати маленьких. Вони йшли, але знову поверталися за своєю порцією їжі. Їм дуже сподобалися яблука. Ще ми кормили верблюдів, коней, ламу, ослика, кроликів, морських свинок і хом’яків.

У зоопарку ми провели майже весь день. На виході нам запропонували зробити пам’ятне фото з мавпочкою. Ми із задоволенням погодилися. Я дуже люблю ходити в зоопарк і годувати там тварин. Буду з нетерпінням чекати наступного походу в зоопарк.

Осінь це неймовірна пора року. Все вкрито чудовим різнокольоровим килимком. Прогулюючись я,ЗДАВАЛОСЬ, не могла

відірвати очей від такої краси. Дерева вбралися в бездоганний одяг. МОЖЛИВО, навіть кращий ніж у відомих дизайнерів. Берізки вирішили показати свої зачіски усім людям. Вони опустили свої золотаві коси донизу, щоб всі могли бачити таку красу. Кожний листочок своїм шелестінням створював певний звук. І їх поєднання створювало мелодію. НЕМАЄ СУМНІВУ, що кращої мелодії яй не чула. НА ЖАЛЬ, день пролетів дуже швидко, але в мене залишилось багато вражень.

ЗДАЄТЬСЯ, осінь-це найкраща пора року!

Все що великими буквами вставні слова.