Напишiть твiр у публiцистичному стилi на суспiльну тему кто

твiр на тему: " той хто незнаэ минулого, не вартий майбутнього"

  слова м.рильського змушують нас задуматись над тим, що подарувало нам   тепер, коли на дворі xxi століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру».  прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати? і де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам? все що ми маэмо зараз, це залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… скільки віків український народ домагався права на відкрите існування? ! ми пройшли через війни, тортури, усілякі «емські укази», революції, голод й чого

прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! не кожна має таку духовну спадщину! традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.

перше речення, кома після "ніч", так як речення складне і має дві граматичні основи. четверте речення, двокрапка, так як йде перелік. ключове слово "всі" і далі через кому перелічується "всі", що саме? (рослини, тварини, люди). шосте речення, кома після "може", так як це вставне слово (начебто). сьоме речення, кома після "може" пояснення таке ж. десяте речення, кома після "нарешті", так як це вставне слово. "ніби з-під ковдри" виділено комами, так як це вставна конструкція. кома після "сонце", так як "величне, красиве" це вставне означення. кома після "величне", тому що йде перелічення.

приблизно так.

щороку я їжджу на літні канікули до бабусі. взагалі-то, не тільки до бабусі, а й до дідуся теж. вони живуть в селі. у цьому році я теж їздив туди та провів там більше місяця.

у селі добре відпочивати, бо там природа. за селом знаходяться лани, а далі ліс. ми постійно ходили туди: по суниці чи просто прогулятися. ще бабуся збирала лікарські трави, а я з собакою жуком ходив з нею за компанію.

у дворі теж живуть різні тварини: кіт тишка, кури, гуси, качки, порося без імені та коза мар'я. є ще собаки: жук і полкан. полкан - велика вівчарка. він весь час сидить на ланцюгу. а от з жуком можна ходити гуляти.

ще, коли я в селі, я люблю гратися у садку. там прохолодно та чарівно, як у справжньому лісі.

у селі у мене є друзі. це сільські діти: вітя, артем та катруся. ще я дружу з настею та дімою, які теж приїжджають до своїх бабусь на літо.

цього року в нас було багато пригод. одного разу ми знайшли вороненя, яке випало з гнізда. ми віднесли його до артема додому. потім ми всі разом ходили та ловили в полі ящірок, бо ворони ними харчуються. вороненя вижило та живе тепер у артема в сараї. артем розповідає мені про нього, коли ми листуємося в інтернеті.