Іть будь ласка вставте розділові знаки у мрії все рівне й сьогодні й минуле і щастя і мить. весь степ і лиман і озеро і море все закуталося в чарівний тихий світ повилося прозорим сизим туманом і зробіть синтаксичний розбір

У мрії все рівне й сьогодні,й минуле, і щастя і мить.Весь степ, і лиман, і озеро,і море все закуталося в чарівний,тихий світ,повилося прозорим,сизим туманом.

 - Привіт.
 - Привіт.
 - Скажи, а чому ти зі мною спілкуєшся?
 - Ти дуже цікава людина та дотримуєшся культури мовлення.
 - Ти теж. Мене дуже приваблюють люди, які дотримуються певних етичних правил у своєму спілкуванні.
 - А як ти розумієш вислів "культура мовлення"?
 - Ну, це сукупність якостей, до я ких належать : точність, зрозумілість, виразність, правильність...
 - Так, а ще - чистота мови, багатство та різноманітність.
 - А який співрозмовник для тебе найкращий, він повинен дотримуватися лише культури мовлення?
 - Ні, ще - культури поведінки.
 - Так, я згодна з тобою. Це теж дуже важливо.
 - Культура спілкування формується багатьма поколіннями.
 - Тому кожен повинен не лише зберігти, а й примножити спадщину предків.

План:

I. Що таке головні та другорядні члени речень.

II. Спільні та відмінні ознаки головних і другорядних членів речення.

1. Ознаки і функції головних членів речення (з прикладами).

2. Види другорядних членів та їх роль у реченні (з прикладами).

I. Головні члени речення — це підмет і присудок. Другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. Вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них.

II. Головні члени речення: 

Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що? Підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку (На землю глянули тихі зорі (М. Коцюбинський)), рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником (Лиш боротись — значить жить! (І. Франко). «Три» у щоденнику виглядає не дуже симпатично).

Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? Присудок завжди пов’язаний із підметом. Він найчастіше виражається дієсловом (Ліс дрімав у ранковій тиші), рідше — прикметником чи іменником (Вірний приятель — то найдорожчий скарб (Нар. тв.)).

II. Другорядні члени речення:
Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?). Додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (Стали їсти кашу. З’їли все, що було в буфеті).

Означення — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та скільки? (лише в непрямих відмінках). Означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником (Кубло змії, русалчине волосся Писав на склі мороз-поет (В. Свідзінський)).

Обставина — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету б, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін. Обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (Уранці (коли?) йшли (як?) бадьоро, швидко, легко: вітер дув (як?) збоку, а не супроти (Гр. Тютюнник)).