Контрольний переказ розповідного тексту з елементами опису памяток історії та культури в публіцистичному стилі диво парк над россю

Олександрія - державний дендрологічний парк Національної Академії наук України. Парк був збудований О.Браницькою (Олександра) в честь князя Григорія Потьомкіна. Графиня була вольовою та цілеспрямованою жінкою, часто подорожувала і могла вирішувати питання з керівництва. Саме парки європейських столиць надихнули Олександру створити щось таке ж вишукане у своїй резиденції, а пам'ятаючи все, що зробив для їхньої сім'ї Г.Потьомкін вона вирішила щей таким чином вшанувати його пам'ять. Крім всього цього в парку мав бути побудований його мавзолей, який би розповідав про життя князя. 
Автором плану забудови парку став французький архітектор. В основу були закладені паркові композиції використовуючи існуючий ландшафт території. Багато рослин завозили з країн Європи і підлаштовували під насадження. 
Після занепаду влади Браницьких та відмінення кріпацтва, робота над на парком уповільнилась і лише після війни, в 1946 році, коли парк було передано Нац академії наук відновився його розквіт. 
Взагалі це дуже чудовий парк. Я не раз в ньому бував і з впевненістю можу сказати, що це одна з культурних, природних та історичних пам'яток України. В кожні пори року парк прекрасний по-своєму. 
Взимку зачує тиша і білосніжні покривала снігу, весною все розквітає та зеленіє, влітку можна чудово провести час між заквітчаних дерев чи полян, а восени - опиняєшся в іншому світі, бо різноманітні барви листя прикрашають кожну доріжку. 
Взагалі наша Україна дуже гарна, але всьому потрібен догляд. Люди, будьте ближчі до природи, не дозволяйте собі смітити та ламати щось, до ть нашій Батьківщині стати трішки прекраснішою 

ей фразеологізм походить із легенди, міфа, казки, — можна назвати як забажається, — які є у великої кількості різних народів. Зветься він по-різному, але суть одна — існує начебто десь дивовижний птах, якому даровано безсмертя. І тільки сам він періодично сам себе спалює, а потім знову народжується із власного попелу.
Таким зворотом користуються у випадках, коли хочуть сказати про здатність людини почати все заново, після всіх втрат чи негараздів зробити новий старт. Це якщо у простенькому сенсі.
З філософської точки зору символ Фенікса значить нескінченність якогось циклу, воскресіння із попелу, перевагу духовного над тілесним.

Нам важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї ми звикли з самого дитинства, вона розкривала перед нами дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила нас розуміти самих себе.

Найважливіше призначення книги – зберігати знання, накопичені віками, і передати їх наступним поколінням. Завдяки цьому став можливий стрімкий прогрес людства  в останні століття в галузі науки.

Спілкування з книгою допомагає людині розвиватися та вдосконалюватися. Адже для того, щоб зрозуміти зміст, який автор прагне донести до читача, треба читати вдумливо, уважно, підключати свій власний досвід, вміти аналізувати інформацію. І якщо читачеві це вдається, то перед ним розкривається цілий світ цікавих подій, глибоких душевних переживань, інтелектуальних відкриттів.

У всі часи до книги ставилися як до святині. Колись, ще до винайдення технології друку, книги переписувалися вручну, а їхні обкладинки оздоблювалися позолотою і дорогоцінним камінням. Книгою книг по праву вважається Біблія – давня і вічна скарбниця людської мудрості на всі випадки життя, що дійшла до нас крізь непросту історію двох тисячоліть. Викладені в ній принципи життя актуальні й сьогодні.