На лісових горбках солодко пахло стиглою полуницею та суницями. давно обсипався в лісі цвіт із диких груш і яблунь. с этими предложениями. синтаксический разбор

На лісових(обставина, бо тут є прийменник "на", але може бути і означення) горбках(на чому? додаток) солодко(як? обставина) пахло(що робило? присудок) стиглою(якою? означення) полуницею(чим? додаток) та суницями(чим? додаток).Підмета немає є лише присудок. 

Присудок позначається двома нерозривними лініями
                                                                                           
Додаток - іменник, який відповідає на всі питання, крім називного. Підкреслюється _ _ _ _ _ _ _
Означення - прикметники, відповідають на питання який? яка? яке? які? Підкреслюється хвилястою лінією.
Обставина - де? куди?коли? навіщо? Підкреслюється _._._._._.
Речення просте, розповідне, неокличне, односкладне дієсдівне (лише присудок) безособове, поширене, не ускладнене

Давно(коли? обставина) обсипався(що зробив? присудок) в лісі(де? обставина) цвіт(що? підмет) із диких(яких?означення) груш(чого? додаток) і яблунь(чого? додаток). 
Речення просте, розповідне, двоскладне, поширене, не ускладнене. 

Іменник - це частина мови, що відповідає на питання хто? що? ( Стіл, дівчинка, ручка);
Іменники змінюются за числами та відмінками ( однина: учень, множина: учні; н.в. хто? що? учень; р.в. кого? чого? учня; д.в. кому? чому? учневі, учню; зн.в. кого? що? учня; ор. в. ким? чим? учнем; м.в. на кому? на чому? на/в учні, учневі; кл.в. не має питання, учню).
Типи зв'язку слів у словосполученні: узгодження - слова в словосполученні узгоджуюются в роді, числі та відмінку; головним словом виступає іменник або будь яка інша частина мови у значенні іменника,а залежними словами можуть бути прикметники, дієприкметники, займенники, числівники (Їстівні гриби, зрубане дерево, сьомий день). керування - головне слово (дієслово) вимагає від залежного (іменник або інші частини мови у значенні іменника) форми певного відмінка (підійти до столу, берег моря). Прилягання - залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом; найчастіше прилягають прислівники, дієприслівники, інфінитиви (зібралися вранці, йшли співаючи, звелів атакувати).                                     Іменники синоніми: Батьківщина - родина; 
Іменники антоніми: початок-кінець; 
Іменник у речені може виступати як підмет, присудок, обставина, доповненням. 
Сподіваюсь, чимось до

чимось до

Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?
Іменники змінюються за:
⇒ Числами: 
      - однина: тварина, завод;
      - множина: тварини, заводи.
⇒ Відмінками:
         Н. тварина    тварини
         Р. тварини     тварин
         Д. тварині     тваринам
         З. тварину    тварин
         О. твариною тваринами
         М. на тварині на тваринах
         Кл. тварино   тварини
синоніми; чоловік – чоловік, друг – товариш, вітчизна – батьківщина.
антоніми; війна - мир, ранок - вечір,день-ніч

Підметом (Корова (хто?) Пасеться на лугу)2) присудок (Я роблю (що?) Домашнє завдання)3) Обставиною (Я сьогодні ночую (де?) У подруги)4) Доповненням. (Маша до мені (з чим?) Із завданням)
Я роблю домашне завдання
я -пiдмет
роблю- присудок