Прийшла зима. сонечко не могло піднятися високо над землею. сніги вкрили поле.зашуміли тривожно верховіття дерев. прокинувся в яру вітрюга. встав, вийшов з лісу. застогнала хуртовина. йде по землі вітрюга, замерзають річки, гуде хуртовина. завдання: запищи текст, удосконаливши його. для цього добери до іменників прикметники в прямому або переносному значенні.заміни слова, що повторюються, синонімами. визнач відмінок виділенних іменників.

прийшла холодна зима. тепле сонечко не могло піднятися високо над землею. пухнасті сніги вкрили голе поле. зашуміли тривожно верховіття високих дерев. прокинувся в яру холодний вітрюга. встав, вийшов з темного лісу. застогнала біла хуртовина. йде по землі злий вітрисько, замерзають сині річки, гуде снігова харделиця.

замлею - орудний відмінок,

землі - місцевий відмінок.

Береза помітно вирізняються від усіхдерев у світі. її незрівнянн красанагадує вродливу дівчину. красивабереза за всякої пори року. раньоївесни вона покидає чудові сережки.потім береза закосичується молодоюзеленню. у моєму саді росте берізка її кора біла, вона немовби сяє в темряві. листя нагадують сердечки. знизу вониопушені шовковистими волосинками. гілки, тонкі, довгі, від вітру, наче, переплітаються. восени березове листячко, що впало на вологу землю, нагадує мідні монети. листя берези першим почигає жовтіти. це зворушливл і трохи сумно.

Твір-роздум на тему: об’єднаймось, брати мої єдність нації, на мою думку, починається з мови. єдина мова, єдине коріння – консолідації. тарас григорович шевченко – оберіг української мови, тож єднання повинне починатися саме з нього. читати, розуміти і ставати ближчими до нього, один до одного. бо саме тарас григорович мріяв про гуртування українців, їх підняття з колін на нові культурні та економічні щаблі. більш, ніж півтора століття україна вслухаються у звучання дзвінких, мов бронза, слів “кобзаря”. ця книга є музикою, його варто читати вголос, як читалися колись всі тексти в античності. тепер важко навіть уявити, як поліфонія шевченка вразила сучасників у часи, коли російська мова була панівною в культурному просторі імперії. вся росія, держава і народ єдині в розумінні того, що російська мова – це засіб формування і збереження національної культури – смислів, символів, зразків поведінки, знань, способів інтерпретації. а національна культура означає національну державність. тобто мова через культуру формує націю і національну державу. звідси спільні зусилля кремля, уряду і думи, спрямовані на посилений розвиток саме російської мови. через це розуміння перша леді росії очолює товариство російської мови, до якого входять не лише кращі інтелектуальні та академічні сили, а й промислова та фінансова еліта. українці досі можуть лише заздрити такому цілісному розумінню ї важливості мови. в україні досі багато хто зводить мовні проблеми лише до питань спілкування чи освіти. українська влада не може чи не хоче зрозуміти ключову роль мови для існування культури, а через неї – для існування сучасної політичної спільноти і державності. через те досі в україні немає виразної культурної політики, розмитою залишається національна ідентичність. до цього часу предметом дискусій є навіть роль української мови порівняно з мовами інших етнічних груп у державі, в офіційних документах, у виступах посадових осіб. геній шевченка зробив наддніпрянську селянську говірку мовою в європейському розумінні. мовою, створеною народом у його тисячолітній історії і готовою до викликів нового часу, готовою до формування новочасної української нації. “на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. у їх народ і слово, і у нас народ і слово. а чиє краще, нехай судять люди.” насправді його книга поставила питання не про українську мову, а про українську державність. тому шевченкове слово, виросле “із личаків, з курної хати”, назвав “провісним” василь стус. шевченко звів у своїх текстах національні символи та моделі поведінки, виокремивши їх в окремому полі, на яке до нього претендували і російська, і польська культури. більше того, він продемонстрував, що українська культура не обернена в минуле, що вона здатна існувати і приймати виклики сучасності. найбільший з таких викликів – здатність до формування нації і держави. тепер ми знаємо, що окреслені ним мова і культура змогли їх створити. сила мови і текстів шевченка настільки потужна, що здатна змінити речі,