Розкажіть про ваші стосунки з учителями, використовуючи подані словосполучення. побачивши вперше, пояснюючи нову тему, разом готуючись до шкільного свята, запізнившись на урок, добре підготувавшись, розуміючи своїх учнів.

Побачивши її вперше ,я була приємно здивована її зовнішністю.А познайомившись поближче,я зрозуміла ,що вона-вчителька моєї мрії.Разом готуючись до шкільного свята ми побачили її оригінальність і креативність.Пояснюючи нову тему ,вона завжди питає чи всі учні її зрозуміли.Запізнившись на урок,я думав що потрапив у халепу,але її добрий погляд дав мені зрозуміти,що нічого страшного не сталось.Добре підготувавшись ,у неї завжди можна отримати хорошу оцінку. Вона отримала повагу ,турбуючись і завжди розуміючи своїх учнів.

Мово рiдна, слово рiдне...
Мово моя материнська, 
Квiти в душi й на устах. 
Ти - мiй рушник український, 
Ти - моя доля, мiй шлях. 
(I. Чернецький)

Україна, український народ, українська мова! Якi величнi, незрiвняннi нi з чим поняття! 

Україна, як i українська мова, мають свою iсторiю. Україна... В одному цьому словi бринить жмуток смутку i краси, величi i слави, країна, де найбiльше люблять волю i довго не мали її, країна гарячої любовi до народу i чорної їй зради, вiкової героїчної боротьби за щастя, рiвноправнiсть, незалежнiсть. 

Така ж доля спiткала i мову. I хоча український народ - один iз великих слов'янських народiв - був розтерзаний i пошматований впродовж тривалого часу мiж рiзними iмперiями, не визнаваний як нацiя, позбавлений полiтичних прав, можливостi будувати свою незалежну державу, позбавлений права на творення рiдної лiтератури, права на рiдне слово, не раз нависала над українцями загроза цiлковитого винищення. 

Але у вiдповiдь на приниження, гнiт, сваволю український народ творив свою iсторiю, культуру, плекав свою мову. I мова українська зацвiла, заграла. Володимир Самiйленко порiвнює мову з дорогим дiамантом. А чому б нi? Наша мова милозвучна, красива, багата, солов'їна... Її любили, розвивали, вiдгранювали, шлiфували талановитi митцi, мудрi володарi у царствi слова: Г. С. Сковорода, I. П. Котляревський, Г. Ф. Квiтка-Основ'яненко, Є. Гребiнка, Т. Г. Шевченко...

Шевченкова мова - зразок найпильнiшої уваги творця до народного слова. Саме тому Великий Кобзар став основоположником нової української лiтературної мови, предтечею її сучасного розвитку. На струнах своєї поетичної бандури вiн вiдтворив чудовий мелос української мови, пiсенний її лад, багатство образних засобiв. Для Шевченка мова - це найцiннiший дарунок людини, талiсман її долi, таланту, безсмертя. Для нього мова була материнською пiснею i молитвою над колискою; шепотом гаю, величчю неба; ревом Днiпра i солов'їною пiснею, радiстю кохання, вiдчаєм покритки, жертовною любов'ю матерi; мужнiм покликом до борнi i свободи. 

Словом можна вбити, можна повернути до життя: 
Ну що б, здавалося, слова... 
Слова та голос - бiльш нiчого. 
А серце б'ється - ожива, 
Як їх почує! 

Розумiння ролi мови в життi народу визначає й естетичне кредо Лесi Українки, М. Коцюбинського, М. Хвильового, А. Малишка. А ще П. Тичина та М. Рильський щедро висiвали добiрнi зерна свого поетичного слова на ниву української лiтературної мови; зерна проросли, збагатили словник, сповнили мову новими висловами. 

Мабуть, не було жодного видатного поета чи письменника, який би вiд усього серця не покладав на неї найбiльших надiй, бо долю свого народу в майбутньому бачив невiдривно вiд долi рiдної мови, адже "найбiльше i найдорожче добро в кожного народу - це його мова", - говорив колись Панас Мирний. 

Зараз Україна - незалежна держава. I вона, звiсно, повинна мати свою мову, повинна вiдродити її з розумом, повагою, вiдродити культуру, не поспiхом та указами, а серцем i бажанням людей, щоб ми щиро могли повторити за А. Малишком: 

Буду я навчатись мови золотої 
У трави-веснянки, у гори крутої, 
В потiчка веселого, що постане рiчкою, 
В пагiнця зеленого, що зросте смерiчкою. 

Адже мова народна - це золотий запас душi народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися i пишатися рiдним краєм, повторюючи слова М. Рильського: 

Мужай, прекрасна наша мово, 
Серед прекрасних братнiх мов.

Объяснение: Н.в вісімдесят три. Р. в вісімдесяти трьох.

Д. в вісімдесяти трьом. З. в вісімдесят три. О. в вісімдесятьма трьома. М. в на вісімдесятьох трьох Н. в п'ятдесят дев'ять. Р. в п'ятдесяти дев'яти. Д. в п'ятдесятьом дев'ятьом. З.в п'ятдесят дев'ять. О. в п'ядесятьма дев'ятьма. М .в на п'ядесятьох дев'ятьох. Н. в п'ятсот сімдесят шість. Р. в п'ятисот сімдесяти шести. Д.в п'ятистам сімдесяти шести. З. в п'ятсот сімдесят шість. О .в п'ятьмастами сімдесятьма шістьма. М.в на п'ятистах сімдесяти шести. Н.в чотириста сорок два Р. в чотирьохсот сорока двох Д. в чотирьомстам сорока двом. З.в чотириста сорок два. О. в чотирмастами сорока двома. М. в на чотирьохстах сорока двох