Блакитна людина Це сталося тиждень тому. Тоді були літні канікули і я відпочивав у бабусі. Надвечір я пішов до лісу. Коли я зайшов достатньо далеко, я заліз на дерево і почав мріяти про космос. Я мріяв стати космонавтом. Літати на інші планети, відкривати нові форми життя... Це ж так чудово! Раптом, мене засліпило яскравим світлом з неба. Я ледь не впав з дерева з несподіванки. Я обережно зліз з дерева, вийшов на галявину і подивився на чисте небо. Так, воно було чисте. Жодної хмаринки. Це було дивно для нашої місцевості, де дуже часто йшов дощ. Я ліг на травичку і почав дивитися в чисте, безхмарне небо. Через деякий час, небо знову спалахнуло. Я швидко підвівся. Невдовзі світло погасло і я побачив величезну кулю. Пізніше я зміг визначити, що вона була срібного кольору. Куля стрімко знижувалася, неначе повільно падала. Я відійшов назад. Коли куля торкнулася землі, , її верхня частина розкрилася. Це було дуже гарно, ніби розквітла велика металева квітка. З квітки вистрибнула істота, що була дуже схожа на людину, але вона була блакитною. Вона підійшла до мене і сказала щось не зрозуміле. Я здивовано поглянув на блакитну людину. Тоді вона напружилася і я почув у своїй голові питання: - Що це за планета? Я відповів подумки: - Це планета Земля. - Я прилетів сюди з далекої планети Неон, аби вивчити цю планету. Я сподіваюся, що ти мені до друже. Мене звати Еквабріон, а тебе, друже? - Мене звати Іван. Приємно познайомитися. - Мені теж. Тож, ди до мені? - Звісно до Ми ще довго розмовляли про різні речі. Я йому пояснював і розповідав усе що знаю. Потім на протязі усіх канікул я ходив до лісу і довго розмовляв з моїм новим товаришем. Коли закінчились канікули, батьки забрали мене до міста і з тих пір, я більше не бачив Еквабріона. З того самого часу, я ще більше хочу стати космонавтом і якось навідатись на рідну планету мого друга. ( Можливі граматичні та пунктуаційні помилки... )
shmidt
05.11.2021
Щастя.. . У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків". Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини. А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні! Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..." Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити.. . Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд. Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя. Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.