Твир роздум на тему "чому завжды треба буты вичлывым с людьми пожелого возраста.

Кожний день на вулицi можна побачити людину у похвiльному роцi. Цi люди все життя чесно працювали хтось мабуть навiть бук ветераном i воював за рiдну краiну . l ось вони вони вже не такi молодi як булы, не кожний з них може навiть спокiйно перейти дорогу без сторонньоi до Ми же в самому росквiтi сил i зобов'язанi не тiльки буты ввiчливими з ними , але i домомогати iм, вони це заслужили.

1.На підвіконні розквітали білі троянди. (Троянди - підмет, розквітали - присудок, на підвіконні - обставина, білі - означення)

2.Хлопцям видали по баскетбольному м`ячу. (Підмет пропущений, присудок - видали,  хлопцям - додаток, баскетбольному - означення, м`ячу - додаток)

3.Мама купила новий комп`ютер. (Мама - підмет, купила - присудок, новий - означення, комп`ютер - додаток)

4.Настала осінь. (Осінь - підмет, настала - присудок)

5.Осінь засипала розфарбованим листям все наше місто. (Осінь - підмет, засипала - присудок, розфарбованим - означення, листям - додаток, все - означення, наше - ознчення, місто - додаток)

Не давно я прочитав комедію Тараса Григоровича Шевченка “Сон” “У всякого своя доля”. У цому творі я хочу поділитися з вами о моїх враження отриманих після прочитання цієї комедії.
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.