Святкування щедрого вечора в моїй родині

Щедру вечерю 13 січня готували переважно із скоромних страв: печеню, смажене м'ясо, ковбаси, млинці з салом, пироги, вареники з сиром. У деяких місцевостях України, як і на Святвечір, на стіл ставили теж 12 страв, варили другу щедру кутю, заправлену смальцем. На стіл ставили книші й калачі та запалювали одну або три свічки. Обов'язковим було приготування млинців. У ході чого господині примовляли: "Щоб усе так росло в Новому році, як млинці на дріжджах та, щоб сонце добре гріло ниви, як вогонь пече млинці". Із настанням сутінок уся родина одягає чисте вбрання, застеляє скатерки й рушники, обкурюють хату травою або ладаном і, прочитавши молитву, розпочинають Щедру кутю. Господар сідав за гіркою з пирогів, щоб його не було видно, й приказував: "Аби й надалі ви мене так не бачили" (тобто із-за миски з великою кількістю хлібної випічки, що символізувало достаток і щедрий урожай). Пиріжки роздавали членам родини, піднімали чарки за здоров'я близьких і рідних та бажали Царства небесного померлим (бо ще блукали тут душі покійних, які ставали охоронцями нив і полів, щоб сприяти урожаю та приплоду).

У системі сучасної української літературної мови, як відомо, виділяються такі функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовний, а також конфесійний, що повертається в систему української мови наприкінці ХХ століття. Публіцистичний стиль – це один з функціональних стилів літературної мови, призначений для передачі масової інформації, який характеризується популярним, чітким викладом, орієнтованим на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації.На сьогодні всі наукові дослідження публіцистичного стилю мови виходять з функціональної своєрідності публіцистичного стилю, яка полягає в діалектичній єдності двох функцій – впливу та повідомлення. Разом з тим, хоча в різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи  мають бути взаємно врівноважені, на сучасному етапі комунікації посилюється експресивна функція. У мові газет, журналів, Інтернет-видань дедалі частіше вживається поряд із розмовно-літературною лексикою розмовно-нелітературна: просторічна, в тому числі вульгарна, жаргонна, діалектна, лексика позанормативних запозичень, яка має досить виразну експресію.Актуальність теми зумовлена, з одного боку, різкою активізацією на сучасному етапі уживання експресивної лексики в мові української публіцистики та погіршення її якості в зв’язку з обсягом і швидкістю інформації через ЗМІ, що відображає загальний рівень культури; з другого боку, недостатньою вивченістю функціонування експресивної лексики в зв’язку з її великим обсягом і динамікою. Функції експресивної лексики в публіцистичному мовленні досліджувалися, однак ці роботи містять лише фрагментарні відомості про мотиви її використання, контекстуальне оточення, участь у створенні загального емотивно-оцінного плану тексту.Експресивний аспект мови як результат мовленнєвої діяльності мовної особистості займає все більше місце в лінгвістичних дослідженнях. Проблема експресивності опиняється в центрі активних пошуків сучасних лінгвістів. Вона потребує уваги як філологів, редакторів, так і журналістів.Об’єктом даної курсової роботи обрано мову сучасної української публіцистики. Мова друкованих засобів масової інформації є одним із найдинамічніших підстилів публіцистичного стилю: у ній доволі яскраво й швидко відзеркалюються зміни, що відбуваються в суспільстві. Сьогодні в мові преси особливо помітна конкуренція інформаційності та експресивності функцій [6].Предметом аналізу є експресивна лексика в публіцистичних текстах.Експресивність виступає в тексті як засіб прагматики, яка в (комплексі з іншими мовними засобами контексту) сприяє, з одного боку, прояву позицій самого журналіста, його інтерпретацій, емоцій і оцінок, а з іншого – виявляючи мовну стратегію автора, стає одним із засобів мовного впливу на читача.Метою дослідження є вивчення експресивної лексики сучасної української публіцистики та особливості її уживання в сучасній періодиці.У зв’язку з визначеною метою постають такі завдання:– з’ясувати мовні особливості та екстралінгвістичну зумовленість публіцистичного стилю;– показати джерела формування та поповнення експресивної лексики в мові сучасної української публіцистики;– схарактеризувати особливості вживання експресивної лексики.Основним методом дослідження є описовий.Структура: дана робота складається зі вступу, двох розділів з підрозділами, висновків, списку використаної літератури (50 джерел), доповіді.

71. У якому варіанті всі дієприслівники доконаного виду?

б. перемігши, закопавши, опрацювавши

72. У якому варіанті всі дієприслівники недоконаного виду?

б. жартуючи, плачучи, підстрибуючи

73. У яких рядках усі дієслівні форми належать до незмінних:

в. посіяти, посіявши, посійте;  

г. відкрити, відкривши, відкривають

74. Інфінітив є в реченні

б. Казати правду треба вчасно і невчасно.

75. Усі дієслова доконаного виду в рядку

г. вивчити, зібрати, вдуматися

76. З’ясуйте, яким членом речення виступає виділене дієслово. Мистецтво СЛУХАТИ дано не кожному.  

в. додаток

77. НЕПРАВИЛЬНО утворено форму 1 особи однини дієслова  

а. сидіти — сижу  

78. НЕПРАВИЛЬНО утворено форму 2 особи однини дієслова  

в. їздити — їздеш  

79. НЕПРАВИЛЬНО утворено форму 1 особи множини дієслова

б. малювати — малюїмо  

80. НЕПРАВИЛЬНО утворено форму 2 особи множини дієслова  

г. бути —є