7прислівників через дефіс , 7 прислівників разом , 7прислівників окремо

Разом - утворені прислівник +прийменник, прийменник+іменник, прийменник+числівник:
Забагато, вгорі, дотепер, віднині, зрідка, отут, позавчора, повсюди, потроху, назавжди. 

Окремо - прийменник+іменник, якщо іменник зберігає лексичне значення:
Без жалю, по совісті, під гору, за години, за рахунок, на самоті, до біса, до ладу, до смаку, в міру.

Через дефіс - прикметник+займенник, з до прийменника по, та із закінченням -ому або -к(и), утворенні від числівників з прийменником по, із основою будь- аби- -то, -будь, казна-:
По-бойовому, по братньому, по-перше, аби-то, будь-де, будь-що, будь, хтозна-як, сяк-так, як-не-як. 

Сніг ще осідає, і поверх криги дзюрчить тала вода, але верба вже починає оживати. Із набухлих бруньок розпускаються ніжні й пухнасті котики. Так їх називають у народі. 
Доторкнешся до цих оксамитових пуп’янків і, здається, відчуваєш тепло. Верба – дерево весни, зазвичай росте на берегах річок, понад ставками та озерами. Старожили розповідають, що вербу висаджували ще й біля копанок. Чимало її розрослось у с. Погреби та у сусідній Бабичівці Глобинського району. Учні місцевої школи вже перевірили: верба починає розпускатися. 
— Ми щовесни гаємо за котиками, щоб не проґавити. Бо вже не перший рік йдемо з хлопцями на берег Сухого Кагамлика й обережно зрізуємо вербові гілочки. Першими з усіх учнів даруємо котики дівчаткам-однокласницям на 8 Березня. Не забуваємо і про вчителів. Та й вдома обов’язково вітаємо наших мам і сестричок, – каже 13-річний Костя Ситник, учень бабичівської школи. 
Переповідають, що вербову гілочку як символ України повіз із собою у заслання Тарас Шевченко і посадив її у казахській пустелі. З тої гілочки виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. Подейкують, що згодом ще 200 вербичок виростив він з її гілок. Вербовий гай у засланні нагадував Тарасу Шевченку про рідну Україну. 

Час від часу усі підлітки так чи інакше сваряться і конфліктують з батькамиПроблема поколінь не нами придумана, і не в наших силах її вирішити. Вона була, є і буде - велика, дебела і нерозв'язна. Батьки завжди прагнуть нав'язати дитині певну лінію поведінки, яка найбільше відповідає їх принципам та ідеалам, але такі дії далеко не часто призводить до бажаного результату. Діти не можуть у всьому повторяти батьків, так як кожна людина індивідуальна і має право на свою точку зору. Ми не можемо копіювати кого-небудь, у тому числі і своїх батьків. Найбільше, що ми можемо зробити для схожості з ними - вибрати той же шлях у житті. . Мабуть, це ідеальний варіант для батьків, однак це далеко не частий випадок. Потрібно любити своїх батьків та поважати ,але не до кожного ця думка доходить.С самого дитинства вони нас любьлять ,вдягають,купують нам потрібні речі і те що нам захочеться(не завжди ,але купляють!)Я люблю свою сім.ю і оважаю своїх батьків!;)