Текст на українській мові на тему « вечір наближається скорою ходою »

В зимку дні спливають дуже швидко.
Невстигнеш озернутися як вечір тут як тут. Ще тільки нещодавно була обідня пора,а вже сива темрява опускається на землю. Перехожі заклопотано поспішають заховатися у своїх світлих домівках. Порожніми стають вулиці.Темне покривало огортає вечірню землю.Починають вмикатися вуличні ліхтарі освітлюючи шлях рідкісним перехожим.Наближається довга ніч.Навкруги все засне аж до завтрашнього ранку.Коли немає хмар ,видно як жовтим човником по незкінченному небу проплиає золотий місяць та його вічні спутниці- зірки.

Не секрет, що говорити дуже легко, а робити – складно. Щоб бути гідною людиною, треба, щоб слова відповідали вчинкам. Тільки тоді людина буде вважатися відповідальною і надійною. Слова – річ невловима, у них немає результату. Вимовляти їх не складає ніяких труднощів. А от щоб стримати дане слово, необхідно докласти чимало зусиль. Багато людей відносяться до слів несерйозно, кидають їх на вітер, а потім не виконують обіцянок. Причин може бути маса – забудькуватість, лінь, нездатність розрахувати свої сили. Але що б не вплинуло на невиконання слова, це відбивається на ставленні до людини. Наступного разу йому більше не будуть довіряти, не стануть на нього розраховувати. Це означає, що у нього не буде справжніх друзів і його не будуть сприймати всерйоз. Загалом, наслідки у недотримання обіцянок найсумніші.

Весною все цвіте, зеленіє, і про красу того буяння співають пісень птахи. Усе вкривається зеленим серпанком, а дерева хтось ніби облив молоком. Біло-рожево всміхаються садки. Усе цвіте, піднявши до сонця зелені голівки, а понад дорогою стоять у молочному шумовинні розлогі каштани.

Іду полем, а квітів безліч. Квітів яскравих, радісних, буйних. Вітерець їх колише, вони хитають голівками і ваблять до себе. Зелень свіжа й чиста. Часом спиняюся на узліссі і слухаю пташині співи. Кожна пташка славить весну, і кожна славить на свій голос. Часом він буває і не дуже приємний, але весною все здається найкращим. Вже позліталися всі пташки, доки не з’явилися пташенята і не почалися турботи, вони розважаються співом.

Я з дитинства люблю теплі, лагідні весняні дні. Весна пролітає садками, полями, лісом, заквітчує все вривається потужно до міста, бере владу у свої теплі руки. Блакитними очима дивиться на все весна. Вона ще молода, ніжна, святково усміхнена. Ще так недавно холодно дихала зима, а вже сьогодні — лагідне повітря весни огортає землю. Потім весна поверне на літо, літо — на осінь, і в степу, де буяли квіти і трави стане тихо й сумно.