Твір опис церкви за картиною м. козика "дерев'яна церква в дрогобичі"

  картина м. козика "дерев'яна церква в дрогобичі" - це   натуральна замальовка, перетворена чарівним пензлем художника в барвистий музичний акорд. витвір представляє високу музейно-художню і колекційну цінність.

  блакитне небо з білими хмарками, а під ним величава дерев*яна церква - окраса дрогобичі.    низ церкви обведений широким опасанням у вигляді аркади-галереї на стовпах. сама церква увінчана над головними зрубами трьома верхами без заломів, а  криласи  малими верхами з одним заломом, всі на восьмибічних підбанниках. тінисті дерева ніжно обіймають її своїми кронами,   а біля входу розсипані рібні квіточки. церква вражає витонченністю і в тоже час - простотою,   м*які пластичні верхи барокового стилю, храму якоїсь особливої урочистості.

узгоджені означення приєднуються до означуваного слова зв'язком узгодження.

узгоджені означення виражаються прикметниками, дієприкметниками, числівниками, займенниками.

приклад: до найближчого села дістались вночі.(означуване слово "села" й означення "найближчого" )

неузгоджене означення до означуваного слова приєднуються зв'язком керування або прилягання. неузгоджені означення виражаються іменниками, особовими займенниками, неозначеною формою дієслова, словосполученням.

приклад:ми підійшли до будинку з каменю (означуване слово "будинку" означення" з каменю"

одразу вибачаюся, почала писати і трохи занесло і з мініатюрою і з усмішкою. прибереш те, що не підійде.

зима у нас, як відомо, останнім часом якась не зимова. бо лінива стала. лінується і сніжком притрусити і морозцем обдати. якась напасть, а не зима. ні дітям тобі погратися у сніжки, ні дорослим поскиглити, коли ті приходять додому немов сніговики.

        он раніше, - дід розповідав, - ще з кінця жовтня–початку листопада починало падати на голову (раз сніг, раз бурулька – тут як поталанить). а тут на початку грудня щось випало, і нате: наступного дня вже майже нічого нема. ну хіба що калюжі і тонкий льодок де-не-де. це щоб веселіше падати було: береш розгін на ковзанці і летиш у калюжу. якщо по дорозі нікого не зачепиш, то бухнешся, а як зачепиш – бухнетеся обоє. а хто казав, що буде

          «то все від ліні зимової», -   каже мій дід. а він на зимах знається. всю війну пройшов пішки і розповідає, що тепліше за мінус десять зимою не було. «отоді вона не лінувалася, тоді ого-го! фріци геть вимерзли – таке робилося. то вона нам так : їх брала, а нас – ні. що за зими були! холодильників не треба було, кашу винесеш на мороз – одразу холодець! хоч бийся нею… може воно зараз і краще, тепліше, але тоді якось веселіше було».

        а я оце собі думаю, може вона просто втомилася і зараз відпочиває після тих воєнних трудозим?