Іть будьласка написати твір на тему: моя улюблена пора року. і

Одного чудового ранку я прокинувся і зрозумів, що настала Осінь. Тобто, за календарем вона настала вже більше місяця тому, але усі вважали, що ця Осінь несправжня, бо було тепло, майже, як літом. Це і було літо, тільки бабине. Всупереч цьому, ранок був по-справжньому осіннім. За вікном стояли дерева у жовтому та багряному листі.
Я підвівся з ліжка і відчинив вікно. На зміну затхлому сморіду ранкової спальні у мою кімнату увірвався справжній запах Осені. І він теж казав про те, що остання пора року повноправною володаркою увійшла у свої володіння. Я вдихнув цей струмінь повітря повними легенями. Так, це була Осінь.
У кожної пори року існує свій запах. Взимку – це запах морозу і першого снігу. Навесні – розквітаючих бруньок, квітів та трави. Влітку – гарячого повітря і спаленої сонцем полонини. Але запах Осіні не можна порівняти ні з яким іншим. У нього багато складових: це запах зіпрілого листя, вогнищ, на яких, усупереч усім заборонам, спалюють це листя… А ще, це запах Смерті.
Осінь – це пора року, коли природа, начебто, помирає. Осінні пейзажі укупі з тяжкими роздумами наводять на сум та розпач.
Вроде так на украинском.

Кожна пора року по-своєму гарна. Але весна мені подобається найбільше.

    У природі все ніби пробуджується: зеленіє, зацвітає, щебече. Сонце стає теплішим та ласкавішим. Більше сонячних днів. Вони стають довшими. Уже не женуть додому ранні сутінки. Це особливо відчувається після зими. Можна зустрітися з подругами, погомоніти.

    Ось чому мені подобається весна.

Сумщина - мій рідний край і я дуже пишаюся тим,що живу тут.

Для мене, Сумщіна - це не лише казкова, гарна мальовнича приророда, але й добрі, щирі люди, рідна, квітуча земля. 

На Сумщині, а саме в місті Путивлі, тужила Ярославна за чоловіком своїм, Ігорем, що пішов у похід на половців. Про це свідчить одна з найвидатніших пам'яток стародавньої руської літератури, "Слово про похід Ігоря" невідомого Автора. У наш час, цей твір відомий у багатьох країнах світу і перекладений на багато світових мов, саме з цього джерела люди можуть дізнатися про таке величне місто. як Путивль. 

Також тут формувалися багато партизанських загонів під час Великой Вітчизняної війни, що свідчить про неабиякі витримку та героїзм жителів Сумщини.

Багато відомих письменників, поетів, художників, спортсменів народилися на Сумщині. Серед письменників Сумщини відомі - Олександр Олесь, Пантелеймон Куліш, який склав першу на Україні азбуку - кулішівку, а також написав перший історичний роман "Чорну Раду". Також, він був ініціатаром і перекладачем Бібліі українською мовою. 

Також, саме на Сумщині(в місті Конотопі) була написана геніальна картина "Місячна ніч" батьком супрематизму - Казіміром Малевичем. 

Думаю, варто сказати, що у загальнодержавній акції - "Сім чудес України" були представлені такі об'єкти Сумщіни, як : пам'ятник мамонту у с. Кулішівка, "Круглий двір" у Тростянці, та комплекс Сафронієвського монастиря(у селі Нова Слобода, Путивльського р-ну) 

Якщо брати до уваги тваринний та рослинний світ Сумщини, треба сказати, що в Путильському р-ну, поблизу річки Сейм збереглася унікальна реліктова тварина - хохуля(на русском это выхухоль), яка занесена до Червоної книги України, а в Кролівецькому р-ні є унікальна пам'ятка рослинного світу - яблуня колонія. 

Висновок - Я дуже пишаюся своїми земляками й своїм рідним краєм - Сумщиною, який, напевно, назавжди залишиться в моєму серці бо тут мій рідний дім.

Ось тримай, тут більше всього про Путивль - просто я сама з Путивля і мене нещодавно заставляли писати, тому ось, що згадала зі свого твору) 

 

 

Над моїм вікном ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони в дзьобах мокру глину. Потім я побачив їх задумливі палеві голівки, сріб­но-чорні оченята. Ластівки зігрівали гніздо.

Та одного разу трапилась несподіванка. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився весь, по­чував себе господарем. Він був непорушний і гордий.

Ластівки злетілися з усіх дворів, кричали, кружляли, плакали... і по­чалося щось неймовірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Вони вирішили ув'язнити горобця. Замуру­вати його навіки.

Уже ледь-ледь видно його голову, уже тільки очі поблискують з гли­бини гнізда.

Така була розплата (За В. Земляком).