Це було давно... Ще не встиг я переступити поріг школи, як я побачив своїх майбутніх однокласників, вчителів та врешті-решт мою класну кімнату. Та на перше вересня, коли зібралися всі мої майбутні товариші, я дуже налякався, адже було не дуже звично до такої обстановки. Я був дуже розгублений і ледь не розплакався. Згодом я і мої однокласники зі вчителькою зайшли до класу. І мені довелося сидіти на останній парті з біловолосим Тарасиком. Потім вчителька почала роздавати книжки. Виявилось не вистачило однієї книжки. І я був змішений її ділити з біловолосим Тарасиком. Невдовзі ми з ним подружилися. Ось така історія вийшла!
Vitalevna
19.07.2022
Що робить мене щасливою - моє відчуття щастя чи реальна присутність щастя у моєму житті. Для мене це загадка, напевно як і для багатьох людей на світі. Взагалі я щаслива, але мій настрій та відчуття змінюются настільки швидко, що здається, я втрачаю почуття чи відчуття щастя.Я не можу жалітися на моє життя, адже ним я задоволена, але є сфери у моєму житті, де я б хотіла хоч трішки удачі. Можливо це могло б зробити мене щасливою у повному значенні. Але чи можу я претендувати на щастя, якщо в порівнянні з іншими людьми, не з усіма, з деякими, я щаслива. У мене є все, що на даний момент може бажати сучасна людина. Ну можливо немає власного житла чи ще деяких речей, але вони не настільки принципові на даний момент. ДЛя мене щастя у сімї, якої нажаль на даний момент у мене немає і яку я прагну понад усе. Чи маю право я прагнути такої дрібниці коли у порівнянні з іншими я повинна бути щасливою та самодостатньою?
ivanjeka87
19.07.2022
На мій погляд, протиставлення в цьому разі некоректне. Телевізор і книжка виконують різні функції. В усякому разі, я вважаю, перевагу слід віддати літературі, а телевізор може виконувати хіба що інформативну та розважальну функції. Народна мудрість свідчить: той, хто читає книжки, керує тими, хто дивиться телевізор. А обирати це має кожен сам для себе. Хочете, щоб вам вкладали в голову готові думки і керували вами все життя? Дивіться телевізор.Хочете мати про все на світі власну думку, хочете вміти мислити і пізнати життя по-справжньому - читайте художню літературу.
Та на перше вересня, коли зібралися всі мої майбутні товариші, я дуже налякався, адже було не дуже звично до такої обстановки. Я був дуже розгублений і ледь не розплакався. Згодом я і мої однокласники зі вчителькою зайшли до класу. І мені довелося сидіти на останній парті з біловолосим Тарасиком. Потім вчителька почала роздавати книжки. Виявилось не вистачило однієї книжки. І я був змішений її ділити з біловолосим Тарасиком. Невдовзі ми з ним подружилися.
Ось така історія вийшла!