«Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю».
Г. Сковорода
Кохання – це світле та прекрасне почуття, яке виникає між двома людьми. Іноді кохання починається раптово, з першого погляду чи слова. А буває й по-іншому. Люди спочатку знайомляться, спілкуються, дружать і через деякий час починають відчувати, що вже не можуть жити один без одного.
Кохання наче тендітна квітка. Без належного піклування та доброго слова вона чахне й гине. Так і кохання – дуже легко його втратити, зробивши поганий вчинок. А якщо кохання зникло, вже ніщо в світі його не поверне. Тому не варто навмисне випробувати його на витривалість.
На мій погляд, кохання обов’язково треба берегти. Разом закохані зможуть вирішити всі проблеми та подолати будь-які перешкоди.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Мені дуже потрібен твір на тему весна
Навесні ліс оживає після довгої зими. Ще недавно він був похмурим, а дерева стояли голі. А тепер ліс осяяло весняне сонечко. Тугі бруньки набухли на деревах за кілька днів. Вони розкрилися у ніжне зелене листя. Весняний ліс знову шумить від вітру.
Відразу після закінчення зими, на ще мокрій та холодній землі з’являються перші проліски. Це маленькі, ніжні та тендітні квіти, але які ж вони сильні та витривалі! Проліски не бояться пробиватися крізь залишки снігу, назустріч сонцю. Вони не бояться також весняних приморозків.
Скоро землю знову прикрасить шовковий килим з м’якої трави. А на сонячних лісових галявинах виростуть справжні розсипи різнокольорових квітів. Це яскраво-жовті примули, лілові крокуси, голубі дзвіночки, червоні дикі тюльпани. А слідом за ними білим або рожевим кольором зацвітуть деякі лісові дерева та кущі. Наприклад, дикі яблуні, вишні та груші, глід та бузина.
Навесні ліс сповнений заливистих та дзвінких пташиних голосів. Лісові птахи шукають собі пару, в’ють затишні гніздечка. Весна — це час весіль для лісових мешканців. Навіть змії, і ті святкують свої зміїні весілля. Навесні змії дуже злі та не полюбляють, коли їм заважають. У цей час потрібно ходити лісовими стежками обережно, щоб ненароком не наступити на змію, яка гріється де-небудь на сонечку.