Твір на тему моя мама домогосподарка

ми маємо цінувати своїх рідних, а особливо свою маму, тому що це найближча у світі людина і її любов найсвятіша. вона ніколи не покине свою дитину у біді і нікому не дасть її образити. з перших наших днів життя  мама присвячує себе, свої мрії і надії, своє дозвілля і турботи, нам, і так важко інод гати за тим, як виросши ми забуваємо про свою неньку, про ту, якій ми забов"язані всим. мама вчить нас усьому, дає поради, але іноді ми не прислухаємось до них, а потім жалкуємо. тому, цінуйте кожну краплинку маминої любові : вона свята; кожен промінчик її ніжності і доброти: вони найтепліші.

- Галю, давай спробуємо спекти щось смачненьке.

- Ой, Надю, справді, хочеться чогось солодкого.

- Тоді давай зробимо шоколадний торт.

- А ти вмієш?

- Трохи вмію.

- Тоді навчи мене.

- Гаразд, робитимемо разом.  

- Я вже дістала посуд, запалила духовку.

- Добре, просій борошно, а я розбиватиму яйця та збиватиму їх міксером разом із цукром.  

- Тепер можна додавати какао?

- Так, і обов"язково ванілін.

- Духовка нагрілася, ставимо пектись наш тортик.

- Скільки часу пройшло?

- Сорок хвилин.

- Час виймати корж з духовки. Якраз і крем готовий.

- Я зможу його змастити.  

- Добре, а я підготую глазур.

- Який він став гладенький та блискучий! Смачний, напевно!?

Наші далекі предки-слов'яни осмислювали число як певну кількість будь-яких конкретних предметів.  І лише поступово ними стало усвідомлюватися число саме по собі, незалежно від предметів і осіб.  

Для позначення кількості використовувалися іменники, часто за назвами частин тіла людини: лікоть (для вимірювання довжини), п'ять < п'ясток (для рахунку кількості).  Сучасне слово "п'ять" пов'язане з існуючим раніше словом "п'ясть" ("рука") і колись мало конкретне значення п'ять пальців п'ясти. Навіть в наш час дехто вважає по "пальцях", а в давнину тільки такий рахунок і був можливий. Стародавні слов'яни вважали пятка'мі. Згадаймо, скільки дали за златогривих коней Іванушки-дурника? "Сім п'ять шапок срібла". Сім разів по п'ять. Кожне рахункове число у стародавніх слов'ян мало свою історію походження. Цікава історія числа сім. У багатьох стародавніх народів це число вважалося особливим. Єгиптяни і вавилоняни розглядали його у вигляді суми двох "життєво важливих" чисел: трьох і чотирьох. Три людини складають основу життя: мати, батько, дитина, а чотири - це число сторін світла і напрямків вітру, звідки приходить дощ, живлюща волога, що робить землю плодоносної і придатною для життя. У християнстві сім - число духовного порядку, святе число. Згідно з Писанням, визнаються Сім " смертних гріхів, які передаються до сьомого коліна "(лінь, гордість, гнів, заздрість, обжерливість, хіть, жадібність).  І в нашій мові число «сім» використовується в символічно – узагальненому значенні у фразеологізмах:

1. Сім верст до небес.

2. На сьомому небі.

3. Сім бід – одна відповідь.

4. Книга за сімома печатками.

6. Сьома вода на киселі.

7. Сім п'ятниць на» одному " тижні та ін.