Скласти текст на тему: "мій розпорядок дня" використовуючи дієприслівники і дієприслівникові звороти.

Як і в кожної людини, у мене є розпорядок дня. Сам я його не складав, цей розпорядок виробився сам, оскільки ідеально розподіляє усі мої справи.

Прокидаюся я о 7.00. Мої уроки починаються о 8.30, і тому за півтори години я завжди встигаю неспішно зібратися та поснідади, а дорога займає лише 15 хвилин. О 10 годині я снідаю у школі, а о 12.30 - повертаюся додому. Там я обідаю, потім гуляю на свіжому повітрі. Зазвичай це займає у мене 2 години, отже, за уроки я сідаю о 14.30. На них я витрачаю 2-3 години, а о 6 я іду на тренування, які тривають півтори години. Після повернення додому я затрачаю деякий час на до по господарству, потім - улюблена справа, і, нарешті готуюся до сну. Таким чином, спати я лягаю о 10.

  Іноді мій розпорядок дня змінюється залежно від зміни моїх інтересів, але основна частина залишаєтся сталою.

Твір-опис за картиною Катерини Білокур «Квіти за тином» На картині Катерини Білокур — чудові квіти на фоні чистого, погідного неба. Їх можна розподілити на два букети. Один, ближній, перебуває у затінку, другий — більш виразний, світлий, осяяний сонячними променями. Кольорів небагато: червоний, зелений, білий, голубий. Але вжито багато проміжних барв. Я думаю, майстриня дуже любить природу, безмірно закохана у квіти. А їх тут безліч. Тягнуться до сонця рожеві мальви. По березовій гілці поплелась в’юнка берізка. Чарують око білосніжні ромашки й оранжеві лілії, рожево-червоні тюльпани і настурція з вишневими прожилками на пелюстках. Картина чарує гармонією кольорів і форм, захоплює красою і майстерністю.

На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю. Дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни. Нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із Запоріжжя — відважним козаком, лицарем України, захисником свободи.