Поясніть правопис поданих прислівників, складіть з ними речення. давно-давно, тишком-нишком, мало-, либо-дорого, рано-вранці, гидко-бридко, недовго-нешвидко, недалеко-не близко

Раз у раз, вдруге, де-не-де, кінець-кінцем, день за днем, зроду-віку, уночі, всього-на-всього, коли-не-коли, по-нашому, по-перше, в ногу, по-українськи, по-родинному, сам-на-сам, втридорога, з діда-прадіда, не сьогодні-завтра, пліч-о-пліч, раз-по-раз, нашвидкуруч, зненацька, замолоду, спершу, стрімголов, до пори, спідлоба, більш-менш, нанівець , по-чеськи, напризволяще, всього-навсього, з давніх давен, напрочуд, знічев'я, навзнаки, непереливки, вряди-годи, надвоє, ущерть, по-юнацьки, по-латині, востаннє, час-від-часу, по-іншому, дощенту, поодинці, назавжди, врешті-решт, упритул, давним-давно, рано-вранці, з усіх-усюд, врізнобіч, повсякчас, на навскач, безвісти, хоч не хоч, в цілому, вчетверо, забагато, навиплат, до вподоби, по вінця, без кінця-краю, без відома, до ладу, один в один, насторожі, завидна, передусім, опівночі, навстіж, ліворуч, в односталь, привселюдно.

Думаю так. Хай щастить :)

Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.

Наприклад, правильно сказано:

а) Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гончар.) Але до цього переліку не можна додати “й офіцери”, бо це поняття іншого плану, ніж попередні назви;

б) Люблять жінки свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й надійну дружбу.(А. Шиян.) Проте було б неправильно це речення оформити так: “за слово тверде, за веселу вдачу і що вона надійна подруга” — бо член речення і підрядне речення не можуть бути рівноправні;

Якщо в реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.

1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і силу наших рук. (В. Сосюра.)

2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.

3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали.

4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З тв. Т. Шевченка.)