Слова у яких після б п в м ф перед я ю є ї апостроф не пишемо

    Слова у яких після б п в м ф перед я ю є ї апостроф НЕ пишемо:
⇒ перед я,ю,є в укр. словах та словах іншом. пох-ня:
- після б, п, в, м, ф, у випадку, коли перед ними є інші літери, що позначаютья приголосні, які можна віднести до кореневої морфеми: МАВПЯЧИЙ, ДУХМЯНИЙ, ЦВЯХ.
- Після тих самих літер, якщо є, ю, я позначають м'якість приголосних, що стоять попереду: ПЮРЕ, РЮМІН,МЮНХЕН, ПЯСЕЦЬКИЙ, ДЕБЮТ.
- перед звукосполученням йо: СОЛОВЙОВ, ВОРОБЙОВ.

Дієприслівник - це особлива незмінна форма дієслава, що позначає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, головну.У речені дієприслівник ЗАВЖДИ виступає обставиною.Дієприслівники відповідають на питання ЩО РОБЛЯЧИ?Наприклад:кажучи та ЩО ЗРОБИВШИ? Наприклад: намалювавши. Дієприслівник має ознаки  дієслова(час і вид) та прислівника(незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини)Дієприслівник не має закінчення.У кінці дієприслівників після Ч, Ш завжди пишуть літеру И..Дієприслівник із залежними від нього словами називають дієприслівниковим хворотом. Дієприслівниковий зворот завжди є обставиною.На письмі дієприслівниковий зворот завжди виділяють комою або комами незалежно від його місця в реченні.В усному мовлені дієприслівниковий зворот виділяють паузами. Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів учи ючи ачи ячи, а доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми дієслова за до суфіксів  вши, ши..Не з дієприслівниками пишуть окремо. Наприклад не почувши, не зробивши..Разом з не пишуться тільки дієприслівники, утворені від дієслів, які не вживаються без не. Наприклад ненанавидячи, нехтуючи

Дієприслі́вник  — невідмінювана форма дієслова, яка, пояснюючи присудок, називає додаткову дію. Дієприслівник відповідає на питання що роблячи? що зробивши?Наприклад: мірку́ючи, пи́шучи, чита́ючи, міркува́вши, писа́вши, чита́вши.Дієприслівник поєднує в собі деякі граматичні ознаки як дієслова, так і прислівника, що відбито й в назві: дієприслівник буквально означає прислівник, що діє, перебуває в дії. Із дієслівних рис йому властиві такі: категорія виду (доконаний — зупинившись, схилившись; недоконаний — говорячи, знаючи), категорія часутеперішній — знаходячи, виступаючи; минулий — притаївшись, пройшовши). Дієприслівник, як і дієслово, може мати залежні слова. Як і прислівник, дієприслівник не відмінюється (серед дієслівних форм, не відмінюється, зокрема, інфінітив), а також у реченні виконує роль обставини.