Скласти речення з словами руйнувати будувати, або пiдiймати опускати.

руйнувати старі будівлі, це не будувати нові.

 

 

руйнувати швидко,а будувати повільно.

Український рушник споконвіку був символом україни, як і калина, і верба, і українська пісня. але українських народних пісень уже мало співають. на вербах, що ростуть уздовж річок, хлопчиська влаштовують «тарзанки», з яких стрибають у воду. а рушник — це просто кусок білого полотна з вишитими на ньому птахами і квінещодавно я була на весіллі у своєї двоюрідної сестри. реєстрація відбувалася в центральному палаці одруження, вінчання в церкві — усе було дуже красиво. ось машини вже під'їхали до ресторану, де мав відбутися банкет. вийшли на ґанок батьки молодих. у руках у матері нареченої був величезний рум'яний коровай, що лежав на красивому рушнику. я не повірила своїм очам — це був той самий, котрий довго вишивала наша бабуся і який ми із сестрою, жартуючи, ледь не розірвали навпіл: кожна тягла його до себе. тоді в бабусі на очах виступили сльози. пізніше вона розповіла нам, що дуже старалася зробити цей рушник схожим на той, з яким зустрічали після вінчання її і дідуся їхні наречений і наречена вийшли із розкішного лімузина, поклонилися батькам, поцілували коровай, який потім разом із рушником лежав на весільному столі.отже, не вмерла ця традиція, не вмер рушник. так зустрічали молодих в україні і сто, і двісті років тому. навіть зараз, коли на нинішніх наречених — розкішні вінчальні плаття, женихи одягнені в елегантні смокінги, а весільний кортеж здебільшого блискучі «іномарки», неодмінним атрибутом навіть найсучаснішого весільного торжества залишається простий, може, навіть грубий український рушник. він не змінився. змінився час, іншою стала україна, а український рушник залишився колишнім. на ньому так само шаріють ягоди калини і горобини, співають птахи, зеленіють гілки дерев, синіє льон. його, як і колись, вишивають з любов’ю, довго просиджуючи біля вікна.я впевнена, що рушник залишиться таким же, яким він був завжди. недарма його прославляли тарас шевченко, павло тичина, андрій малишко. рушник — це святиня. святині не змінюються. вони або живуть, або вмирають.бабуся, чи простиш ти мене? чи піднесеш і мені в день мого весілля неоціненний подарунок, у який вкладеш свою душу? чи вишиєш ти і для мене український рушник? я дуже на це сподіваюся. нехай і в моїй родині буде святиня.

Кожен з нас прагне досягти неабияких успіхів у житті. Цьому нас вчать змалечку найрідніші люди, яким не байдужа наша доля. Ми ставимо перед собою мету та йдемо до неї маленькими кроками, намагаючись втілити її у реальність. Успіхів можна домогтися у різних сферах свого життя. І кожен сам обирає свій шлях та шукає ключ до успіху, виокремлює для себе найвагоміші складові, які до досягти значного результату. Що стосується мене, то я поки-що не можу назвати себе успішною людиною. Принаймні на даному етапі життя, я ще не досягла певних висот. Як на мене, успішним може називатися лише той, хто пройшов безліч випробувань на своєму шляху, ретельно та старанно працював, набрався багатого досвіду і врешті-решт може похвалитися вагомими здобутками в той чи іншій сфері діяльності. Життєвий успіх для мене – це по-перше, велика та дружня родина, яка буде любити і підтримувати незважаючи ні на що. По-друге – це вірні та надійні друзі, в компанії з якими ти почуваєш себе легко й невимушено. На мій погляд неможливо оминути одну з вагомих складових нашого життя якою є робота, та, що викликає задоволення і бажання займатися улюбленою справою знов і знов. Безумовно, людина сама творець свого щастя. У всіх нас повинно бути бажання домогтися чогось у житті і я теж не виключення. Тому все своє подальше життя буду намагатися впевнено йти до своєї мети і стати по-справжньому успішною людиною!