Знайдіть словосполучення, у якому немає лексичної помилки: а) народний референдум б) реальні факти в) чорне чорнило г) захисний імунітет д) міский мер

Вірна выдповідь - а) народний референдум

Це місто не спить. Він вже ніколи не засне …
День і ніч сотні тисяч коліс його тіло пестять.
Він не скине з себе проводів електричний гніт,
Але, повержений в бруд, всім закоханим гріхи відпускає.

Це місто схожий на тебе – молодий хуліган.
Він з робочої околиці родом, але «вибився в дамки»
І грошима недбало смітить, благо, сповнений кишеню,
Тільки втиснутися все ж не може в «буржуйські» рамки.

Він розлігся в степу – дивиться в небо очима вітрин,
Гордо тягнеться вгору, відбиваючи будь-які нападки.
Він яку завгодно столицю б викликав на ринг
І напором своїм поклав би її на лопатки.

У ньому з трущоб убогістю поєднується розкіш палаців,
Його тіло – заводи і шахти, і блиск ресторанів …
Він по моді одягнений, але з тих нахабних молодиків,
Що позначені шрамами (в минулому – криваві рани).

Він буває злегка неохайний, трохи нерозумний,
І часом себе вранці відчуває премерзко …
Це місто – банкір, пролетар, трохи бандит,
І в контрастах його – чарівність юності зухвалою.

Це місто – спортсмен, він хворіє, як ми, за «Шахтар»,
І вітає нас грізним ревом своїх стадіонів.
Він палає в ночі, як неоновий строкатий багаття.
Навіть зірки нам здаються ближчими з його териконів …

Це місто – шибайголова, він такий же, як ти …
Попереду – павутина доріг і тернисті версти.
Спалахують зірки над містом сплячою мрії,
І сьогодні, рідний, це наші донецькі зірки!

С незапамятных времен курица у людей была предметом шутливых насмешек. Она не летает, хотя имеет крылья, не вьет гнезда, боится воды, не видит в темноте, пуглива, глупа. Недаром говорят, что рак — не рыба, а курица — не птица. Отсюда и выражения: «курам на смех» (даже глупые куры и те смеются); «мокрая курица» (о человеке, имею­щем жалкий вид); «нацарапал, как курица лапой» (о неразборчивом почерке); «куриная память» (о забывчивом человеке); «раскудахтался, как курица» (о болтливом человеке); «бродят, как куры» (о праздных зеваках, бестолково слоняющихся туда-сюда).
Хорошо смеется тот, кто смеется последним — крыл. сл. Выражение это принадлежит французскому писателю Жану Пьеру Флориану (1775 1794), употребившему его в басне «Два крестьянина и туча»