Незрівнянний , щедро звуко буквенний аналіз

1. Нез\рив\ня'\нний [н е з р и в н я' н: и й]
2. Ще'\дро [шч е' д р о ].

Відповідь криється в самому висловлюванні,адже ни відкривши свою душу,сердце "відполірувати" розум не можливо порозумітися із суспільством. як багато людей,в наш час,дуже часто закриваються в собі,задля того щоб зрозуміти,осмислити свої помилки,поведінку,вчинки. але можна так надовго закритися,що не встигнеш оком змигнути як відцуєш - час плине без тебе,і намагаєшься наздогнати,та марно треба його наздогнати і як найшвидше. але моя думка така - треба менше закриватися в собі,і більше віддаватия світові:   почуттям,емоціям,думкам в решті-решт. і з рештой зациклившись у собі можна так самому і залишитися. потрібно якось розважати себе гулять з друзями,більше часу проводити з близькими людьми,ніколи не нехтувати їхньою увагою,читати по більше книг - ну це,звісно,залежить від самої людини: что на скільки в цьому зацікавлений. отже,на мою думку відповідь заключається у самому питанні -  "щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе, ходитимеш у темряві"

Відповідь:

1. На той раз суддями були

Якіїсь два Осли,

Одна нікчемна Шкапа

Та два стареньких Цапа,-

Усе народ, як бачите, такий

Добрячий та плохий. <<Щука>>

2. Хтось Мухам набрехав,

Що на чужині краще жити,

Що слід усім туди летіти,

Хто щастя тут не мав.  <<Бджола і Муха>>

3. — Ох,— каже,— як не гріх котам

Таких малесеньких, безвинних не жаліти!

І їм же хочеться на світі жити…

Ну, вже коти! Десь на лихо вони

Вродились, вражії сини,

Не тільки вдень, вночі поживу бачуть,

Не бачать тільки, як горюють в світі, плачуть…

Зажерливих пройдисвітів таких

Я перевішала б усіх…—

І жалібниця щось сказати ще хотіла,

Аж пташки із гнізда додолу якось ляп,

Лисичка зараз хап та хап —

Прехорошенько всіх поїла…

Як жалібно співати почала,

А он на що звела! <<Лисиця - жалібниця>>