Моя мама – найкраща мама у світі. І її руки випромінюють добро та світло. Колись вони сповивали мене і гойдали. А потім допомагали робити перші кроки. Вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. Потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. Мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас.
Коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. Вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. Ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую.
Мамині руки трудящі, вони не знають спокою. Ці руки дуже рідко відпочивають. З ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. Своїми добрими руками мама готує нашій родині смачні сніданок, обід та вечерю. Вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. Я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «Мамині руки - колиска моя. Хліб у долонях, що сонцем сія».
Ми не завжди цінуємо все, що для нас робить мама. Часом ми не слухаємося її, погано себе поводимо, або забуваємо подякувати за її турботу. Але дар від маминих рук – найдорожчий у світі. І про це потрібно пам’ятати. Дуже важливо віддячувати мамі за ласку її добрих рук. Можна до й по господарству, власноруч змайструвати для неї подарунок, принести їй якісь солодощі. Можна навіть просто підійти та поцілувати її теплі руки. І сказати слова подяки.
ramzaev09
30.12.2022
Коли я замислююся про свою майбутню професію, в першу чергу мене цікавить її корисність та практичність. Є багато професій, які на сьогодні в моді, про які всі мріють. Наприклад, економіст, юрист, журналіст, рекламіст, менеджер. Але модна професія не завжди така потрібна в суспільстві, як думають випускники шкіл. Потім, наприклад, важко знайти роботу разом iз сотнями таких же, як ти. Так що у виборі своєї спеціальності я не буду озиратися на моду і на рекламу. Я хочу стати будівельником. Чому я зробив такий вибір? Професія будівельника — справжня чоловіча професія. Вона дуже цікава та вимагає високої кваліфікації. Ця робота відповідальна і високооплачувана, тому що дуже затребувана. Умілі будівельники необхідні завжди, тому що, хочеш не хочеш, а нові будівлі створювати потрібно. Старі будинки руйнуються з часом. Навіть для того, щоб реконструювати стару споруду, потрібна робота будівельників: інженерів, виконробів, кваліфікованих робітників. Міста не обійдуться без нових висотних будинків, офісних будівель, торгових центрів. Мені хотілося б створювати різні будівлі. Наприклад, бізнес-центри чи виставкові зали сучасної архітектури. Подібні будівлі я бачив на фото в Інтернеті і в журналах. Ще хотілося б докласти зусиль до сворення зручних і просторих будинків, квартир для людей. Щоб ніхто не жив в тісноті і незручностях. Можна побудувати ще театр в старовинному стилі. Такий, щоб не можна було його відрізнити від шедеврів світової архітектури. Або унікальний міст через річку, як у Києві через Дніпро. А про те, що хороші будівельники дуже потрібні, коли десь створюється нова фабрика чи завод, я навіть не згадую! Замало придумати нові технології, ще потрібні люди, які втілять їх у життя! І ці люди — будівельники. Від праці будівельника завжди є практична користь. Я вибрав професію будівельника, бо хочу бачити реальний результат своєї праці. А ще я хочу бачити, що цей результат потрібен людям, що вони радіють красі і зручності будівель, які я будував.
Tanyamitia
30.12.2022
- Як здорово, що ми сьогодні пішли на стадіон - сказав Коля. - чому це?- запитав Сашко. - Як це, чому, ти хіба не знаєш,що в команді Факел грав мій старший брат. Я хочу стати футболістом як він. - І я теж, адже його команда виграла матч. - А чому ти раніше не грав у футбол ?- Запитав Сашко. - Раніше я був шестикласником, а тепер семикласник і можна вже записатися в гурток майбутніх футболістів.- відповів Коля. Так хлопці по дорозі додому розмовляли як завтра,після школи обов'язково підуть на тренування з футболу. Представляли як вони виростуть і стануть знаминитыми футболістами.
Моя мама – найкраща мама у світі. І її руки випромінюють добро та світло. Колись вони сповивали мене і гойдали. А потім допомагали робити перші кроки. Вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. Потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. Мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас.
Коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. Вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. Ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую.
Мамині руки трудящі, вони не знають спокою. Ці руки дуже рідко відпочивають. З ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. Своїми добрими руками мама готує нашій родині смачні сніданок, обід та вечерю. Вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. Я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «Мамині руки - колиска моя. Хліб у долонях, що сонцем сія».
Ми не завжди цінуємо все, що для нас робить мама. Часом ми не слухаємося її, погано себе поводимо, або забуваємо подякувати за її турботу. Але дар від маминих рук – найдорожчий у світі. І про це потрібно пам’ятати. Дуже важливо віддячувати мамі за ласку її добрих рук. Можна до й по господарству, власноруч змайструвати для неї подарунок, принести їй якісь солодощі. Можна навіть просто підійти та поцілувати її теплі руки. І сказати слова подяки.