Написати докладний твір переказ на тему річка кінська вода

Як зганяли козаки турків із нашої землі, то дійшли аж до того місця, де тепер оце Мала Катеринівка 1. І тут у широкій долині, над річкою, відбулася страшна битва.

Запорожці перебили стільки ворогів, що потекла кров потоками в річку і всю її зчервонила. Тільки невеликий загін турецький, втікаючи, встиг перебратися на лівий берег і зник у степу.

Кинулися наші було за втікачами, а коні не хочуть заходити в річку: бояться червоної води. Як уже не намагалися козаки перепливти на той бік — нічого в них не вийшло. Тоді їхній отаман сказав:

— Ну що ж, хлопці... Нехай уже буде ця річка границею з бусурманами — тільки не нашою, а кінською, бо, бачте, коні не хочуть далі йти... А ми ще й у степу знайдемо ворогів і звідти їх колись виженемо...

Так з того часу й прозвали річку Кінською. І, справді, колись була вона границею між Україною та Туреччиною.



1 Мала Катеринівка — смт. Запорізького р-ну Запорізької обл.

Якщо подорожувати рідною Україною, уважно подивившись на карту, що впаде у твої очі - це безліч назв сіл, містечок, міст. Скільки їх багато! І у кожного своя історія, а багато з них залишили про себе пам'ять і стали нашими національними святинями. Є такі святині і у твоєму місті. Ужгородці мають чим гордитися: уже в XII ст. їхнє місто знав увесь цивілізований світ!

Рушимо в мандрівку вулицями древнього Ужгорода і розпочнемо її від першопочатків міста - старовинного Ужгородського замку. Середньовічна хроніка Антоніна під назвою "Діяння угорців" відносить заснування ужгородської фортеці до IX ст., точніше - до 895 р., коли древні угри, керовані своїми вождями - Алмошом і його сином Арпадом, зруйнували одне із останніх слов'янських городищ з військовим укріпленням - град легендарного графа капітана Лаборця. З утворенням Угорської держави у кінці X ст. - поч. XI ст. тут будується замок як адміністративний та торговельний центр комітата Унг (центр Ужанської жупи). 

Прощай зимонько! Я буду сумувати за твоею красою. Цього року ти була надзвичайно прекрасною, малювала візерунки на вікнах, вкривала вулиці та дерева білою пеленою. І хоча були моменти, коли нехотілося виходити на вулицю, через сильний холод, я всеодно виходив, щоб помилуватися пейзажами. Найяскравіший момент цієї зими був, коли ми з друзями пішли кататися на санчатах до яру. Була сильна заметіль, але нам вдалося порозважатися і зробити декілька вдачних фотографій на пам`ять. Я вже чекаю- недочекаюся наступної зими!