Твір на тему що таке щастя? з тезою, аргумент, ітд.

важко описати що таке щастя взагалі. і також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою. щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. але існує багато питань.  чи завжди щастя це гроші? чи завжди щастя це душевна втіха?

я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе   золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. як що до мене, то я - щаслива людина.

  я почуваю себе саме так  коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться,  коли я слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається,  коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю),  коли немаю ніяких сумнівів,  коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються.

 

Язавжди сидів ( ла) на останній парті. мені здавалося , що це найгірше місце у всьому классі, але коли я підріс, я зрозумів що це найкраще місце. я міг дивитися на всіх, меня було видн вчительку. але я підріс, тому я пересів на першу парту. одного темплого ранку, когли ми всі готувалися до контрольної роботі, мій одноклассник впав зі стула. мі всі реготали що є сили, я аж почервонів, на слідуючий день вся парта и стілець були ізмальовані червоною ручкою. їх викинули, та нові, а того учня вигнали зі школи.p.s придумывала на ходу, так что я думаю пойдет

Краще в ріднім краї милім полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій, в славі й шані пробувати. у поемі «євшан-зілля» в образі ханського сина бачимо тих українців, які шанують чужі звичаї і рідний край, які забули свої звичаї. микола вороний задає риторичне запитання: де ж того євшану взяти, того зілля-привороту, що на певний шлях направить,— шлях у край свій повороту? ! роздумуючи над поемою, я пригадав слова т. шевченка «хто матір забуває, того бог карає». я переконаний, що горе тій людині, тому народові, який забуває своє коріння, свою мову, не дбає про свою країну. тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи. ми, молоде покоління, піднімаємось у своєму духовному і національному зрості, крокуючи шляхами розбудови самостійної україни, віддаємо всі сили на благо нашої країни, мріємо про свій вагомий внесок у цю справу. ми любимо свою батьківщину, свій народ, свою мову, а тому такі близькі нам слова поета: за честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край! я , що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації, свого краю. отож, я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові, своїй країні. (если это с "евшан зилля")