1.прочитай текст. добери заголовок. 2.випиши виділені речення. підкресли дієслова-присудки. 3. за питань і особового займенника визнач рід дієслів-присудків. вечеряли біля вогнища гуртом. повний місяць виплив над перевалом і освітив чашу міжгір'я спокійним, величним сяйвом. гігантська тінь таємничо затиснулась в ущелині. над водою засріблився туман. заграли скелі до місяця скалками мінералів. палахкотіло вогнище. вечірньою свіжістю тягло від потоку.

Заголовок Загадкова ніч. Дієслова присудки - виплив, освітив, затиснулась, засріблився,, заграли палахтіло, тягло.

                                                   мистецтво у житті людини

Всі люди хоч раз,але держали пензлик,олівець,фломастер в руках.Багато хто з дитинства не випускає з рук пензлик,інші навіть не очікуючи пробуджують у собі талант до малювання.А деякі просто марнують життя,навіть не знаючи про свій талант.

В.М. Навроцький ще з дитинства малював заради забави,потім взявся за живопис просто випадково.

Після проведеної операції він,дивлячись у білу стелю,уявляв собі всілякі візерунки-від козацького бароко,до силуетів рідних краєвидів.Його уява діяла наче знеболююче,бо забирало його у другий світ картин.

Після одужання він додав сірим стінам лікарні фарб.Кожний куточок був розкрашений різними малюнками і візерунками.Василь почав пробувати різні види фарб,а згодом і взагалі сам почав їх варити.Згодом додавши до барвника вапно він винайшов своєрідну фарбу,яка сама по собі випромінювала колір.Таке могла створити тільки сама природа.

Глядачі,які розглядають його портрети,картини,довго милуються красою і унікальністю цих екземплярів.І ніхто не заперечить,що в нього справжній талант.Самобутній.Яскравий.

"Сонце сходить,то й ніч близенько"-казала моя бабуся колись мені,коли я була маленька і це було у неї в селі.Я завжди її любили,а ці ніжні бабусині слова завжди згадувалися у мої голові,як найкращі спогади дитинства.
У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків.
-Доню,час лягати спати!-промовила я
-Мамо,я не хочу
-Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я
-Мамо,а сонечко теж рано лягає спати?
-Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям.
-Добре,мамо.До браніч.
-До браніч,сонечко.
Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.