Що означає фразеологізм сім п'ятниць на тиждень

Так кажуть про тих, хто не має сталої думки про щось і швидко змінює свої рішення.

1) односкладне;

Медовим чаєм з липи напувають, коли людина застудилася.

2) односкладне, ускладнене звертаннями;

Особливості тієї чи іншої рослини, юний друже, неодмінно вивчи.

3) двоскладне, ускладнене однорідними членами;

Яке тільки не росте зілля у степах і гаях, по горах та при дорогах!

4) двоскладне, ускладнене вставними словами;

Пучечок калини, зазвичай, був окрасою кожної оселі.

5) складне з сурядним зв’язком;

У любистку мили дівчата волосся, і росло воно довге та пишне.

6) складнопідрядне речення;

Барвінок додавали у купіль для немовлят, щоб ті росли здоровими.

7) складнопідрядне речення з кількома підрядними.

Справді, люди давно помітили, що деякі різновиди фіалки нагадують очі, які викликають в уяві  приємні враження.

Слово: Ескулап.

Кожен скаже, що добре і з повагою. Це на словах. А чи так завжди буває на ділі?

У всьому світі, особливо в розвинених країнах, населення старіє, збільшується відсоток людей пенсійного віку. І не завжди держава в здатна нормально забезпечити життя людей похилого віку. Це ми бачимо й у себе, в Україні. Добре, звичайно, коли бабуся і дідусь живуть у родині дорослих дітей, коли є онуки. Або якщо старі живуть окремо, але де-небудь поблизу. І матеріальних проблем у них менше, і - найголовніше - вони відчувають себе, як і раніше потрібними, допомагають і ділом, і добрим словом.

Ось це найголовніше. Часто не матеріальні проблеми переносяться людьми похилого віку найболючіше, а відчуття покинутості. Адже і вони були молоді, як ми сьогодні. З їх працею пов'язано все те, чого досягло наше суспільство. Вони-то і створювали фундамент цих досягнень. Будинки, в яких ми живемо. Дороги, по яких їздимо. І ще вони, як і ми, дружили і закохувалися, будували сім'ї, ростили дітей. Без цього і батьків наших, і нас самих просто не було б.

Час бере своє. У старих і сили вже не ті, і здоров'я підводить. Зате є і знання, і величезний життєвий досвід. Часом ми ображаємося на зайві повчання, не можемо терпляче вислухати поради старших, вважаємо, що вони нічого не розуміють в наших проблемах. Може бути, літнім людям не завжди легко наздогнати сучасний ритм життя. Але вони хочуть нам добра! Що ж, ми повинні бути терплячими, навіть якщо порада не найвдаліша.

Я, наприклад, дуже дружу з бабусею. Вона цікаво розповідає про свою юність, яка припала на важкі післявоєнні роки. Розповідає про те, як вчилася і працювала, як познайомилася з майбутнім своїм чоловіком - моїм дідусем. Як народився у них довгожданий первісток - мій батько, а потім його маленька сестричка. Бабуся досі і по господарству мамі допомагає, і мені при нагоді консультацію по літературі дає. Нехай вона ще багато років залишається такою бадьорою, але якщо коли-небудь роки візьмуть своє і підведе здоров'я, хіба ми вважатимемо її тягарем, хіба не підтримаємо, не оточимо турботою?