Твір або висловлення на тему "як потрібно жартувати "

Далеко не кожний жарт смішний, не у всіх випадках вдається пожартувати одночасно дотепно, смішно і необразливо. Іноді трапляється так, що людина жартує абсолютно недоречно і бездумно, що може призвести до незручних хвилин або навіть до образ з боку оточуючих. Як же необхідно жартувати? Як зробити це правильно?

По-перше, почуття гумору має бути адекватним. Дуже важливо розуміти, в якій компанії жартувати можна, а в якій не можна. Зазвичай адекватним є пожартувати в компанії своїх однолітків, коли ви перебуваєте в невимушеній обстановці. У людей однакового віку зазвичай схоже почуття гумору, тому, швидше за все, ваші однолітки добре зрозуміють і ваш жарт. По-друге, важливо оцінювати ситуацію, в якій ви жартуєте. Навряд чи жарти доречні на уроці чи на похоронах, а ось у вільний від навчання час у веселій компанії людей, налаштованих на відпочинок, жартувати дуже навіть можна і потрібно. Якщо ж ви пожартуєте в неправильній компанії або в неправильний момент, ви можете спровокувати образу з боку оточуючих людей, зробити їм неприємно або навіть викликати на свою адресу агресію.

Пожартувати дійсно смішно зможе лише та людина, яка має певні знання і розуміння життя. Справа в тому, що жарт – це ніби аналіз дійсності і демонстрація того, що життя навколо нас насправді смішне. Не можна жартувати, ґрунтуючись виключно на власній фантазії, кожен жарт повинний мати частку правди, зв’язок з навколишнім світом. І чим тонше цей зв’язок буде, тим жарт буде дотепнішим. Також не варто забувати, що кожен жарт повинен мати частку правди і частку жарту, необхідно правильно витримувати цей баланс.

Доля народу - це доля кожного з нас, і залежить вона виключно від нас. від наших вчинків, думок, поведінки. ми не маємо права бути байдужими, і повинні робити все для того, щоб доля нашого народу була якомога щасливішою та світлішою. що ж потрібно робити для цього? ? ну найперше - змінити себе : відкинути егоїзм, байдужість, черствість, і тоді будуть зміни. україна починається з нас. ми повинні бути свідомими громаданинами своєї держави, не стояти осторонь її проблем, брати активну участь у подіях, від яких залежить її доля. думка "я не піду на вибори, мій голос ітак нічого не вирішить" повинна бути забутою раз і назавжди, і більше ніколи не звучати навіть у власних думках. наша щира любов до свого народу і є запорукою його щасливою долі. дуже шкода, що не всі це розуміють.

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.  що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.  мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.