Скласти речення зі словами ніч і день

день дарує сонячне тепло, а ніч - блискучі зорі.

сьогоднi був гарний день i блискуча нiчь.

Альбом репродукцій відомого майстра книжкової ілюстрації,  заслуженого діяча  мистецтв анатолія базилевича, ми захоплюємось своєрідністю, багатогранністю таланту, широтою творчого діапазону художника. в його доробку знаходимо ілюстрації до творів і. котляревського, г. квітки-основ'яненка, т. шевченка, м. гоголя, марка вовчка, я. гашека, м. шолохова та інших.визначальна риса самобутньої мистецької особистості -риродне почуття, гумору. саме у цьому виявляється органічна близькість художника до фольклору, який живить мистецтво не лише образами, а й художніми прийомами.у моєму житті мистецтво займає важливе місце. воно є особливою формою суспільної свідомості, яка дає уявлення про художньо-образне життя суспільства, зокрема людини. образотворчим мистецтвом я захоплювався з раннього дитинства, навіть встиг навчатися в художній школі. на мою думку, я просто не маю права не згадати про найзагадковіший його світовий шедевр.

леонардо да вінчі – один з найвидатніших діячів італійського відродження. він непорушно вірив у силу людського розуму. мистецтво для нього було засобом пізнання природи і законів краси. саме цей чоловік між 1503 і 1505 рр. написав «джоконду». це найбільш відома картина у всій історії живопису.

досі не з’ясовано, кого насправді зображено на картині. це жінка віком від двадцяти семи до тридцяти двох років. вона поважно сидить в кріслі і ласкаво усміхається. глянеш вперше – в її очах безмежне щастя, глянеш вдруге – глибокий смуток.

Море (твір-олис)

Море... Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне — воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих сяючих мушлей, гладеньких камінців та зеленуватих водоростей, ловлять маленьких спритних рибок, що зграйками весело бавляться біля берега. Наступного дня все раптом змінюється. Налетить поривчастий вітер і погонить хвилі до берега. Вода стає каламутно-зеленою, іноді — темно-синьою, а одного разу я бачив навіть вражаюче чорну. Не видно більше ані риб, ані мушлей, ані піску: є тільки шалені хвилі, які з силою б'ються в прибережний пісок. Тоді ми з батьками сидимо на березі та можемо тільки ігати за силою моря. Хоча навіть у такі моменти море видається мені дивовижним. Я думаю, що воно велетень, з яким я можу позмагатися, і я кидаю в море камінці або голосно кричу. Але перемога завжди дістається йому, морю. Воно глушить мій голос і відкидає мій камінець на берег. Іноді мені здається, що я можу дивитись на море безкінечно