Вiдмiнок слова лiтньоi (лiтньоi пори)

Літньої пори - родовий відмінок

Объяснение:

1. Коло великоднього столу, заставленого усяким свяченим, стояла Олеся.

2. Завжди зі смаком одягнена, вона справляла враження вихованої панночки.

3. Незабаром хлопець побачив залиту холодним сонцем долину.

4. Затуманене легкими й прозорими хмаринками, над містом пливло сонце.

5. Потомлені далекою дорогою і літньою спекою, коні ступали ліниво.

6. Як побачиш підвісний міст, перекинутий через річку, то, не доходячи до нього, зупиняйся.

7. Нічого не сказавши старому, попрощався і поволі поплив, налаштовуючи себе на перемогу.

8. Сірий, припорошений весняною пилюкою степ прокидався не поспішаючи.

Цитати:

У кожної людини свої зорі[1].

Ти назавжди відповідальний за тих, кого приручив[1]...

Гонористі люди глухі до всього, окрім хвали[1].

Діти мають бути до тих дорослих вельми поблажливі[1].

Цей сміх для мене — ніби джерело в пустелі[1].

Всі дороги провадять до людей[1].

Це дуже сумно — коли забувають друзів. Не у всякого був друг[1].

Світ недосконалий[1]!

Лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима[1].

Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти — це твої дії, і немає іншого тебе[1].

Слова тільки заважають розуміти один одного[1].

Себе судити куди важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, то ти справді мудрий[1].

Серед людей також самотньо[1].

Нерозумно брехати, коли тобі так легко викрити[1].

Якщо йти все прямо так прямо, далеко не підеш[1].

Маленький принц справді існував, ось вам докази: він був славний, він сміявся і хотів баранця, а як тобі хочеться баранця, то ти існуєш[1].

Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про теє пам'ятає[1].