Скласти повідомлення на будь яку тему

У кожного краю є свої пісні.І я щиро рада,що моя країна не виняток!Вони істино передеють історії України.Пісні відверто та найкраще звучать на свята.Вони цуються мені як рідні.Пісні самі линуть з моєї душі.Вони мають гарні,чудові,чарівні і звичайно ж прекрасні слова!

 Вельмишановна Лоневська О.В. 
За мо Вас взяти участь у роботі читацької конференції "Культура мови 2016", присвяченій Дню української писемності та мови.
Конференція відбудеться 1 квітня 2016 року о 13-00 в читальній залі бібліотеки ім. В.С.Стефаника  (вул. Стефаника, 2).
Щиро сподіваємося, що Ви знайдете можливість взяти участь у конференції'. Чекаємо на Вас.
Проїзд: тролейбуси 21, 45, 114 до зуп. "Укрпошта "
З повагою Кафедра культури української мови, бібліотека.

1. Царство займанників.

2. Король Займенник.

3. Іменник починає війну проти короля ЗАйменника.

4. Займенник захворів, і здається. 

5. Король одужав і починає війну за своє царство.

 1. Далеко від землі, на планеті де жили тільки Займенники, було царство всіх Займенників. І був у них король Займенник. Інших просто називали він, вона, вони і так далі. 

 2. Король Займенник останім часом не дуже добре почувався. Він цілими днями сидів у себе в кімнаті і дивився у вікно. 

 3. Одного разу син короля Іменника, Іменник менший захотів війни з Займенниками, бо йому не подобалося те, що в мові частіше використовують саме  займенники. Війна була не дуже довга, точніше її геть не було.

 4. Чому ж війни не було? Тому що король сильно захворів і здався. Всі Займенники покинули планету. На іншій планеті всі місяць лікували короля. Нарешті він одужав. 

 5. Коли король вже одужав він взяв найкращих воїнів і пішов з війною на свою землю. Війна тривала рівно 4 дні. Перемогли займенники. І у короля народився син який продовжував командування планетою Займенників. Через 1 рік король помер. І його син став хоробрим, сильним і справедливим воїном. Потім його коронували, він став не просто принцом, а королем цілого царстава. Згодом він одружився і жив довго та щасливо.

адія Олександрівна викладає в нас історію.. Вперше вона прийшла до нашого класу минулого року. Тепер історія — мій улюблений предмет, а Надія Олександрівна — моя улюблена вчителька. 

Вона середня на зріст, струнка, молода. У нашої вчительки світле волосся, і воно дуже дивно поєднується з темними очима, чорними бровами, чорними віями. 

Надія Олександрівна — суворий і справедливий учитель. Вона не любить, коли хтось не зробив домашнього завдання або погано відповідає. її темні очі тоді ще більше темнішають, обличчя стає здивованим і суворим. Надія Олександрівна ніколи не кричить, вона взагалі не підвищує голосу. Проте навіть її тихе зауваження викликає сором і відчуття провини. Але яка буває у Надії Олександрівни лагідна і весела усмішка, коли вона слухає гарні відповіді своїх учнів на уроках! У цей час її очі трохи світлішають, вона тихо посміхається і хитає головою, наче погоджуючись із словами учня. 

Найбільше мені подобається, коли Надія Олександрівна пояснює новий матеріал. Наш клас завмирає, слухаючи тихий, неквапливий голос вчительки. її цікава, яскрава розповідь переносить нас у минулі часи. Надія Олександрівна, не дивлячись, одним точним рухом торкається указкою карти. І ми бачимо, де сталися події, про які йде мова. 

У Надії Олександрівни дуже красиві руки, з довгими тонкими пальцями. У розмові наша вчителька жестикулює. Мені здається, що її руки продовжують розповідь, доповнюють її, роблять ще цікавішою. 

Надія Олександрівна є улюбленою вчителькою не тільки для мене, але і для інших моїх однокласників. Усі ми дуже зраділи, коли цього року Надія Олександрівна стала нашим класним керівником.  

ИЛИ  

«До нас у школу їде цирк!» — оголосила вчителька. «А що, і звірів привезуть?» — запитав хтось із дівчаток. «Ні, звірів не буде, — посміхнулася Ольга Іванівна. — Будуть акробати, клоун і навіть фокусник». Ми з нетерпінням чекали виступу циркових артистів, адже всі — і дорослі, і діти — люблять цирк. Нам дуже сподобалися жонглери й акробати. А клоун, як нам здалося, був не в настрої. Склалося враження, начебто в нього болить зуб. Але все рівно, ми аплодували від душі.

Зненацька після чергового трюку фокусник запросив в асистентки нашу вчительку Ольгу Іванівну. І от що здивувало всіх: вона дуже професійно виконувала його команди. А скінчилося все тим, що Ольга Іванівна сама показала трюк, асистував же їй фокусник. Ми були вражені — звідкіля у викладача математики здібності циркового артиста? Усе пояснив сам фокусник. Це була ще молода людина, що недавно закінчила циркове училище. Але свій шлях у професійні артисти він почав з дитячої циркової студії при Будинку культури залізничників, куди його, важкого підлітка, привела Ольга Іванівна. Справа в тому, що школяркою вона сама займалася в цирковій студії, але потім вирішила пов'язати своє життя зі школою. Це з її ініціативи приїхав цирк, і вони, фокусник Олексій і Ольга Іванівна, вирішили приготувати спільний номер.

Відтоді ми стали іншими очима дивитися на нашу вчительку. Нам і раніше подобалися її уроки. Дівчатка намагалися наслідувати її в одязі, а хлопчикам соромно було приходити з невивченою теоремою або невирішеним рівнянням. Вона пояснювала так дохідливо! Після відвідування цирку ми стали часто просити Ольгу Іванівну показати нам який-небудь фокус. «Я можу і вас навчити нескладних трюків, але все це після уроків», — казала вчителька. Ось така у нас здібна вчителька.