Утворіть із кожноі пари слів словосполучення : дякувати, ми; вибачити я; сміятися він.

Дякувати нам; вибачити мене, сміятися йому

Ми дякуємо Я вибачаю Він сміється

Давні слов'яни – група племен, які належали до індоєвропейської спільності – предки сучасних слов’янських народів Східної, Центральної і Південної Європи. Слов'яни – велика група європейських народів, об'єднаних близькістю мов і спільним походженням. У мовному відношенні усталений поділ на східних (українці, білоруси, росіяни), західних (поляки, чехи, словаки, лужичани) і південних (болгари, македонці, хорвати, словенці, боснійці, чорногорці, серби). Слов'янські мови належать до індоєвропейської мовної сім'ї. Велике переселення народів – грандіозні етнічні переселення, які відбулися в Європі у 4–6 ст. Спричинене гунською навалою Велике переселення народів викликало утворення ряду варварських королівств – ґотів, вандалів, бургундів, франків, лангобардів та інших. Велике розселення народів призвело і до так званого Великого розселення слов'ян. Велике розселення слов’ян відбулося в Європі у 6–7 ст., коли слов’янські племена з’являються у Подунав’ї, у глибинних районах Балканського півострова – на півдні, на заході доходять до Ельби та балтійського узбережжя; на північному сході заселяють верхів’я Дону й Волги. Внаслідок Великого розселення слов’ян був започаткований поділ слов’ян на етнічні групи, що започаткував формування сучасних слов’янських народів. Візантія, Візантійська імперія – держава, що існувала у східній частині Римської імперії від кінця 4 до середини 15 ст. Свою назву здобула від давньої колонії на узбережжі Босфору – Візантія, на місці якого імператор Константин у 330 р. заснував столицю держави – Константинополь. Візантія вважалася наступницею Римської імперії, тому візантійці називали себе римлянами – «ромеями», а свою державу «ромейською». Офіційною мовою в 4–6 ст. була латина, а потім грецька.

Осінь - чарівна пора,пора сонця, звабливої втоми і особливої прохолоди дощових ранків. В повітрі витає солодкий п'янкий запах стиглих фруктів. Ніжне сонячне проміння ласково пестить шкіру. Тонким серпанком пролітають повз ажурні ниточки бабиного літа і світ розквітає пахощами осіннього меду. Важкі краплі дощу наповнюють землю довгожданною вологою і свіжість опалого листя проникає у все твоє єство. Люблю осінь, люблю це безмежне відчуття якоїсь особливої насолоди від затишних кольорових вуличок і різнобарвних парасоль під такою любою осінньою зливою.