Написати продовження до п'єси сто іть будь-!

Осінь - чарівна пора,пора сонця, звабливої втоми і особливої прохолоди дощових ранків. В повітрі витає солодкий п'янкий запах стиглих фруктів. Ніжне сонячне проміння ласково пестить шкіру. Тонким серпанком пролітають повз ажурні ниточки бабиного літа і світ розквітає пахощами осіннього меду. Важкі краплі дощу наповнюють землю довгожданною вологою і свіжість опалого листя проникає у все твоє єство. Люблю осінь, люблю це безмежне відчуття якоїсь особливої насолоди від затишних кольорових вуличок і різнобарвних парасоль під такою любою осінньою зливою.

1) Вони обійнялися, мов брати, і стояли вражені: під ними Поділ у садах, церкви, красиві будинки; довкола - Дніпро, задніпрянська далечінь, ліси, сонце і небо зовсім близько. 
2) Є вічне щастя на природі, немає щастя для міської людини.
3) Невідомо звідки налетіли птахи, заколисалися ранкові гілки. 
4) У селі люди дві години копають, крешуть каміння, потім роблять короткий перепочинок.
5) Кажуть: весна приносить щастя й радість, літо - життєву легкість. 
6) Любіть красу мови жайворонка, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова батьківська береза.