Треба розділити слова по складах євгенко євгенія, євгенівна, літнє, малює грає

Єв-ген-ко, Єв-ге-ні-я, Єв-ге-нів-на, літ-нє, ма-лю-є, гра-є.

Незрівнянний - н (приголосний,твердий, сонорний), е (голосний, ненаголошений, з наближенням до и), з (приголосний, твердий, свистячий), р (приголосний, пом'якшений, снорний), і (голосний, ненаголошений), в (приголосний, твердий, губний), н (приголосний, пом'якшений, сонорний), я (а - голосний, наголошений), нн (приголосний, твердий, подовжений, сонорний), и (годосний, ненаголошений), й (приголосний, м'який, сонорний)
щедро - щ (ш - приголосний, твердий, шиплячий, ч - приголосний, тсвердий, шиплячий), е (голосний, наголошений), д (приголосний, твердий, проривний), р (приголосний, твердий, сонорний), о (голосний, ненаголошений)

P.S. Хоча б згадала університетський курс фонетики))

Мода в мові, мовна мода — наявність у суспільстві, переважно серед окремих категорій мовців, у межах якогось часового проміжку певних смаків в уживанні тих чи іншних мовних одиниць, творенні мовних моделей, у користуванні певним функціональним різновидом мови тощо. Ці смаки зорієнтовані на наслідування відповідних зразків, що розцінюються як престижні, авторитетні, нові і т. ін. Це один з виявів мовної естетики.

Критерієм моди в мові є не просто оцінки на зразок «гарно/негарно» (як, наприклад, у явищі милозвучності мови), «подобається/не подобається», а «гарно» — тому, що це престижно, сучасно, культурно або оригінально. Іншими ж категоріями мовців, навпаки, такі мовні явища можуть сприйматися як манірні, претензійні й навіть вульгарні. З часом той чи інший вияв мовної моди або стає загальноприйнятим і стилістично нейтральним, або відмирає. Джерелом тенденцій моди в мові є особливості мови певних категорій або навіть окремих мовців, які:

вважаються соціально авторитетними, престижними (опозиція «престижність/непрестижність» при цьому є похідною від опозицій соціально-територіальної, соціально-професійної, часового плану — «центр/периферія», «місто/село», «соціально-культурна еліта/народ», «нове/старе» і под.);

цілеспрямовано подаються (з певною політичною, культурною та іншою метою) як такі, на які варто рівнятися; таким у своїй культурно-естетичній орієнтації є, зокрема, шлях становлення літературних мов на власній народній основі (мотивувальні опозиції престижності — непрестижності тут ті самі, що і в попередньому вияві, тільки звичайно з протилежним розташуванням полюсів: «народ/еліта» і под.; крім того, актуалізується опозиція «своє/чуже»);

не тільки не є соціально авторитетними в звичайному розумінні, а, навпаки, можуть займати нижчі позиції в ціннісних орієнтаціях соціуму, але експресивність мови яких може також ставати предметом наслідування (в основі оцінної шкали престижності/непрестижності тут лежать опозиції «нове/старе», «чуже/своє», «не так/так, як усі»), наприклад, наслідування молодіжного та ін. жаргонів (навіть у назвах телепрограм: «Круті новини», «П'ятий кут»)