Гарні й погані риси мого характеру!

я стараюсь бути ввічливою та завжди іншим людям. мене поважають в класі тому , що я розумна та спокійна. також я подобаюсь вчителям . я буваю неслухняною. можливо комусь небжала добра, але це було в минулому. мій характер складний та все ж таки зі мною можливо найти спільну мову . я завжди оцінюю свою  роботу оцінок та хорошим навчальним роком. я не стою на місці. буває так , що в ситуаціях я буваю сором'язливою , але це навпаки для мене плюс. я не ідеал , але мої риси характеру нагадують хорошу , добру , ввічливу дівчинку яка завжди чогось добивається і йде вперед.

Далеко  внизу ,  крізь  кущі  верби ,  березове  і  горобинове  листя  виднілася  неширока  річечка.там ,  у  води ,  біліли  піщані  коси ,  а  далі  клубочилася  листяна  зелень .  лівіше  розстилалася  велика  заплава,пересічена  звивистою  сторицею  і  облямована  листяним  нерухомим  лісом .  заплава  була  спокійно-світла ,  копила  у  своїх  низинах  білий  туманець ,  і  він  спершу  стихав  ,потім  тихо  гасив  квіткову  синь  і  жовтизну  некошеного  луга.

Справжній друг для мене – це, насамперед, людина, спілкування з якою не тільки дає мені задоволення, а й сприяє розвитку мене як особистості, людини. мені здається, що, спілкуючись із друзями, люди можуть розвиватися не менше, ніж під час навчання чи читання книжок. я маю на увазі не здобування нових знань – для цього достатньо погортати енциклопедію, а навчання духовне, духовне вдосконалення. поширеною є думка, що друг – це той, хто знаходиться поруч, коли в тебе є якісь проблеми, тобто «пізнається у біді». можливо, це так. адже людина, яка кудись зникає, коли тобі потрібна чи просто підтримка, навряд чи може зватися справжнім другом. але це не єдине і не головне. друг – той, хто поруч, коли в тебе все гаразд. спробую пояснити свою думку. мені відомі випадки, коли люди спілкуються тільки тоді, коли є певні проблеми: вони використовують одне одного для того, щоб розповісти про щось погане, поскаржитися