Твір роздум не шукай правди в інших коли в тебе її немає

Повноцінне життя кожної людини  не  можливе без спілкування з іншими . Усі почуття ґрунтуються  на  відносинах між людьми і тим самим створюють характер самої особистості,  її  погляди та уподобання. З дитинства ми  шукаємо  друзів, людей, з якими нам цікаво і весело. Коли  ми дорослішаємо, поняття дружби набуває більш серйозного масштабу: обираючи собі друзів, ми звертаємо увагу  на  інтереси, погляди, принципи та моральність людини. Потім з’являються однокурсники та колеги, і зі всіма ними  ти  будуєш якісь відносини, у яких ти хочеш якнайкращого відношення до себе. Інколи ми стаємо занадто прискіпливі у виборі свого оточення, забуваючи, ким насправді являємося ми самі. Ми вимагаємо занадто багато від людей, хочемо їх поваги, довіри і щирості. Та саме останній чинник часто стає причиною усіх людських конфліктів та неприємностей. 
Ніхто  не  хоче бути обманутим. Усі  на  світі люди хочуть довіряти, і хочуть щоб їм довіряли. Чи це можливо у сучасному світі? Чи можливо сьогодні прожити чесно, без брехні та обману? Більшість з вас подумки відповіло: ні. А хотілося б, чи  не  так? Та спершу погляньмо самі  не себе. 
Кажуть, людина притягує до себе таких самих людей, якою являється вона сама. Запитаймо себе: чи я завжди говорив  правду , чи завжди був щирим та відвертим зі своїми друзями, колегами чи батьками? Я щиро сподіваюсь, що ваша відповідь  на  ці запитання буде стверджувальною. Я сподіваюсь, але сумніваюся. То ж чи справедливо вимагати від людей щирості,  коли  сам говориш брехню? Чи чесно картати їх за те, що  вони сказали неправду,  коли   ти  теж  її  кажеш? Чому ми хочемо жити зі світлим та відкритим поглядом,  коли  самі ж пускаємо порох комусь  в очі? Тому що  в  тих самих чужих очах ми бачимо найменшу скіпку, і  на помічаємо колоди у своїх. Тому що ми  не  усвідомлюємо, що самі є неідеальними, але підсвідомо свято віримо у це. Тому що так побудований наш світ: вимагати і при цьому  не  відповідати своїм же вимогам. 
Чи можливо щось змінити? Це питання я змушена залишити риторичним, адже, відверто кажучи, я можу лише зізнатися:  не  знаю. Я  не  знаю, як створити світ і суспільство, побудовані  на   правді , і чи можливо це взагалі. Я думаю, що, як і у мене, у кожного з вас, шановні читачі, прослизнула єдина думка: потрібно починати з себе. Як би банально  не звучала ця фраза, але  вона  – це та сама  правда , яку ми всі  шукаємо . 
Якщо кожна людина хоча б у одному місті почне клопітку роботу у плані удосконалення самого себе, це місто стане моральною столицею країни, а пізніше, і усього світу. Головне – вірити  в  майбутню перемогу  правди над брехнею, бо віра підіймає людський дух і, навіть  в  найскрутніші часи веде його під руки до кінця, а інколи і несе його  на  своїх руках. 
Але якщо вам здається, що побороти брехню у світі і у собі неможливо, тоді згадайте мудрі слова нашого народу: « Не   шукай   правди   в  інших ,  коли  у  тебе   її  нема».

6. в) близько - близькіше (правильно буде ближче);

7. г) радісно - більш радісно - найбільш радісно;

8. а) поночі, до речі, утричі;

9. б) навскоки, настільки, всюди;

10. а) Щовечора дівчиненька в садочок виходить.

11. д) запанібрата, несказанно, удень;

12. а) ніколи, навпроти, звечора;

13. а) чимдалі, нашвидкуруч, спідлоба;

14. в) звисока, замолоду, безперестанно;

15. в) насамперед, начисто, завидна;

16. д) по-латині, по-дитячому, по-свійськи;

17. д) рано-вранці, сила-силенна, зроду-віку;

18. в) хтозна-куди, тет-а-тет, з давніх-давен.

Объяснение:

...

Багато цікавих історичних пам'яток знаходиться в столиці України Києві. Особливе місце серед них займають Золоті ворота, збудовані в 1037 році за часів правління Ярослава Мудрого.

Майже два століття ця споруда мала не тільки оборонне значення, а була символом політичної незалежності і могутності Київської Русі як держави і Києва як її столиці.

Свою назву ворота дістали за аналогією до константинопольських Золотих воріт, що також були парадним в'їздом до міста. Як могутня фортифікаційна споруда, Золоті ворота наводили жах на завойовників своєю неприступністю. Навіть монголо-татари у 1230 році не подужали взяти їх штурмом за до своїх стінобитних машин. Ворота зруйновані тоді, коли було вже захоплено Київ.

Напівзруйновані Золоті ворота аж до середини XVIII століття були в'їздом до центральної частини Києва. В 1648 році, після перемоги під Жовтими Водами через них тріумфально в'їхав до столиці Богдан Хмельницький.

Та час дедалі більше руйнував залишки старовинної пам'ятки, незважаючи на спроби її врятувати.

У 1972-1973 роках київські вчені старанно дослідили пам'ятку і вирішили збудувати павільйон-реконструкцію, який не тільки б захищав рештки Золотих воріт, а й відтворював їх імовірний вигляд.

Із зовнішнього боку в'їзні металеві ворота зроблені за зразком стародавніх врат. Від міста ворота перекриваються на всю висоту арки підйомними дерев'яними ґратами, обкованими металом.

Пам'ятка «Золоті ворота» поєднує в собі риси оборонної і культової архітектури. Надбрамний храм невеликий. Це чотиристовпна споруда з однією позолоченою банею.

Фасади церкви оздоблені орнаментами із цегли. Підлога в ній викладена мозаїкою за зразком давньої підлоги Софії Київської.

Щоб правдивіше відтворити первісний вигляд валу, що в давнину прилягав до ворітної вежі, над нею зроблені дерев'яні забрала.

З оглядового майданчика Золотих воріт, до якого наверх ведуть сходи, відкривається прекрасна панорама Києва.

Павільйон-реконструкцію «Золоті ворота» було відкрито до 1500-річчя столиці в травні 1982 року, і зараз він є візитною карткою столиці незалежної України.