Позначте рядок, у якому всі словосполучення за будовою прості: а буду крізь сльози сміятись, працювати напружено, мокрий від дощу; б пропустити через хворобу, поезії лесі українки, написати листа товаришеві; в сузір’я чумацький шлях, буду вивчати наполегливо, живе близько від мене; г вивчати протягом року, виростити в саду, запропонувати цікаві ідеї; д зовсім незважаючи на негоду, захоплюватися сучасною поезією, рідна мова.

Пропустити через хворобу, поезії Лесі Українки, написати листа товаришеві;

Объяснение:

Похід до лісу влітку

Щоліта ми з батьками й моїм старшим братом приїжджаємо до дідуся в село. На околиці села стоїть ліс. Ми з братом дуже любимо бродити по літньому лісі. Брат уже майже дорослий, тому батьки відпускають нас удвох. Цього року, приїхавши до дідуся рано вранці, ми поснідали й одразу вирушили до лісової гущавини. Там ростуть ялини, сосни, могутні дуби та інші дерева.

День видався чудовий. Під соснами було прохолодно, пахло смолою і молодими березовими листочками. Біля коренів дерев бігали мурашки. Тут росли ніжні конвалії. Їх білі, чисті, пахучі квіти були схожі на дзвіночки й полонили чудовим ароматом.

Ми нарвали додому великий букет конвалій та пішли далі. Проходячи крізь лісову гущавину, побачили в густій траві їжакову родину. Коли ми наблизилися, їжачиха і маленькі їжачки завбачливо згорнулися в клубок. На тлі трави чотири клубочки виглядали майже непомітно, і ми вирішили їх не турбувати.

Хаща була дуже густою, тому ми насилу вибралися на узлісся. Там був невеличкий струмок. Пити з нього ми не стали, але із задоволенням постояли в прохолодній блискучій воді. Неподалік брат помітив на старому пні невеликого вужа. Ми хотіли його впіймати, але вуж швидко заповз під лежачий поруч камінь. Мабуть, там була нора.

На галявині, серед чагарників, ми побачили зарості лісової суниці. Тонкому аромату і приємному смаку лісової суниці можуть позаздрити навіть кращі сорти садових сортів цієї рослини. Багато пропадає в лісовій глушині запашних соковитих ягід малини, лохини, брусниці. А скільки росте різноманітних грибів! Ось ховаються в траві міцні боровики. Рожевіють мокрі сироїжки. У ялиннику ростуть слизькі грузді. На низьких пнях туляться одне до одного опеньки. Ліс щедро пригощає своїми дарами. Ми з братом не стали збирати гриби, бо не взяли з собою належної тари. Набравши повний кошик суниці, ми звернули на вузьку стежку.Стежка привела нас на мальовничу галявину. Припікало яскраве сонечко. Густо синіло ясне небо. У траві цокотіли коники. Легкий вітерець гойдав стебла дикої конюшини й ромашок. Повз нас зигзагами пролетів великий яскравий метелик. Раптовою появою ми злякали білку. Кумедний вона звір! Відчувши небезпеку, з блискавичною швидкістю злетіла на дерево. Ось пронеслася над нашими головами строката малинівка. Пташка сіла на струнку березу й весело заспівала. Насолоджуючись мелодійним співом малинівки, ми присіли відпочити на пеньок. Вдалині побачили полохливого сірого зайця. Плутаючи сліди, косий біг у бік хащі. Вдалині закувала зозуля.

Відпочивши, у гарному настрої ми з братом вирушили додому. Прогулянка в лісі вдалася, ми чудово провели час. Наступного дня домовилися піти по гриби. Наш дідусь — досвідчений грибник, тому ми підемо разом з ним.

Добре в лісі влітку!

Кожна людина колись навчалася у школі. Мій дідусь досі пам'ятає імена своїх учителів та іноді зустрічається зі своїми шкільними друзями. У ці моменти він любить згадувати свої роки навчання, як було тоді цікаво, навіть незважаючи на те, що це були тяжкі післявоєнні роки. Зараз школа займає дуже важливе місце в моєму житті. Тут мої улюблені вчителі і найкращі друзі. У нас дуже дружній клас. Ми допомагаємо один одному і майже ніколи не сваримося. Я люблю ходити на різні екскурсії зі своїми друзями і з нашим класним керівником. Це найкраща вчителька. Вона дуже розумна і може розповісти багато нового. Я не соромлюся звернутися до неї з питанням чи проханням. Мені дуже подобається навчатися в моїй школі. Адже вона найкраща в усьому місті. Коли замислюємося над цим питанням, то розуміємо, що насправді школа для кожного з нас значить дуже багато. Кожного ранку, йоли прокидаємося, так не хочеться йти до школи, але це на перший погляд. Мабуть, кожному з нас просто хочеться ще трішечки поспати, а потім — до школи. Що ж на мене чекає у школі? А чекає дуже багато. Це і друзі, і улюблені предмети, і вчителі, більшість з яких мені дуже подобається. А ще я дуже люблю шкільні свята. У нашій школі свят, мабуть, більше, ніж у будь-якій іншій. І це добре, адже життя, як кажуть, це не тільки будні. Особисто я дуже сумую без школи під час канікул. З одного боку, з’являється дуже багато вільного часу, а з іншого — так не вистачає цікавих уроків, веселих перерв... Я думаю, що із впевненістю можна сказати: «Школа — наш другий дім». На щастя, саме це я і відчуваю. Якщо хтось зі мною не погодиться, то сподіваюсь — це тимчасово. Я бажаю кожному з нас йти до школи із задоволенням, а повертатись із знаннями та гарним настроєм.