Рушник-це полотно. вишиті рушники — обов'язковий атрибут весільної обрядовості , предмет народного побуту, неодмінна окраса селянського житла. прикрасою рушника є орнаменти, вишиті червоними та чорними нитками. дуже багато обрядів пов’язаних з ним. наприклад: на рушнику несли дитину до хрещення , щоб життєвий шлях був такий же світлий та добрий , як рушник. також на ньому підносять дорогим гостям хліб-сіль. рушник завжди є символом пошани.

рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам'ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті.рідна мати моя, ти мене на зорі проводжала,і рушник вишиваний на щастя, на долю дала.так писав про рушник видатний український поет андрій малишко. 

на них приймали новонароджених, з рушниками проводжали людину в останню путь. 

кількість приготованих дівчиною рушників була ознакою її працелюбності. якщо про дівчину казали, що вона «рушників не », то йшлося про ледащицю, а якщо «скриня повна рушників», — це свідчило про хазяйновитість нареченої, її заможність, багатство.

рушники — це віддзеркалення культурної пам'яті народу, в їхніх узорах збереглися прадавні магічні знаки-символи: «дерево-життя», жіночі зображення, символіка червоного кольору, що знайшли своєрідне подальше осмислення та оновлення в сучасності.  

  вибачаюсь , якщо щось не так. - оксано!   - що? - досить просто стояти, ми сюди пришли подарунок купляти чи на книжки подивитись і піти? ! - так..подарунок треба купити, але ми вже близько годину не можемо нічого найти . - може давай вже нарешті попросимо у консультантів? - ні, я соромлюсь, мені завжди здається, що я набридну продавцям, бо дуже довго щось обираю - оксано! не треба хвилюватися, це зовсім не повино тебе насторожувати. це магазин , і всі люди , які тут працюють , мають покупцям , таким як ми. - гаразд, олено, я спробую.

Iтак менi хочеться пiти в лiсову далечiнь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зi срiбла вилитих, лебедiв, подивитись на їхнi спiвучi крила, що в теплому iрiю захопили весну та й принесли нам. — що, що, надзигльований? — мов сiро-блакитнавi, побризканi росою безсмертники, оживають старi очi.  нижче, лiворуч, був рай, обнесений товстелезним кам'яним муром.  в його очах, обведених тiнями голоду, з'явилася давня усмiшка життєлюба, а в моїх — веселi й забрьоханi, входимо в лiс.