Письмовий докладний переказ тексту розповідного характеру з елементами роздуму . народні звичаї.

Кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи і дію світовідчуття та взаємини між окремими людьми, які у свою чергу впливають на духовну культуру нації. Звичаї - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї і мова - ось ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю. В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України як до матері, що вічно страждає, питається: Чи ти рано до схід-сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв - то такий же великий гріх для матері, як і гріх - не молитися Богові.

Школа - наш другий дім, наша класна кімната - наш маленький будиночок,у якому живе наша шкільна сім`я, тому дбати про його чистоту необхідно.
     По-перше, кожного тижня мусимо обрати двоє чергових (бажано хлопця та дівчину).Ці люди будуть відповідальними за чистоту нашого класу впродовж тижня.
    По-друге,у класі має бути відповідне знаряддя для цього виду діяльності,це має бути : ганчірки, відро, швабра та хімія, необхідна для дезінфекції.Також, якщо у класі є рослини, має бути поливальничка.
   Спочатку чергові мають привести парти та дошку до порядку.Потім,зібрати папірці та інше сміття із підлоги.Далі, бажано протерти пил і помити підлогу.Важливим є і повітря у класі,там не має бути душно, тому потрібно відкрити вікна та провітрити кімнату.
   Для того, щоб класна кімната була завжди охайною і чистою, потрібно не лише прибирати регулярно, але й не смітити там, адже чисто не там де прибирають,а там де не смітять.

Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.

Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.