Намокнути до останньої нитки прислівник вислів синонім

Намокнути до останньої нитки - зовсім, повністю

Що таке відповідальність? Це здатність конкретної людини, а також групи людей або організації відповісти за взяті на себе зобов’язання.

Відповідальність – це в будь-який, навіть самої важкої ситуації зробити все, від тебе залежне, чи не покладаючи свої проблеми на оточуючих. При цьому тримати відповідь за свої дії або бездіяльності, за доведення розпочатого до кінця, а також за отриманий результат.

Що таке відповідальність? Це готовність зробити все необхідне, взявши ініціативу у свої руки. Зазвичай це під силу людині виконавчому, акуратному і надійному.

Відповідальність є об’єктивною обставиною. Вона має різні види, напрямки та форми. Існує податкова відповідальність, громадянська, батьківська, ділова і т.д.

У повсякденному житті суб’єктивна обов’язок, яка покликана відповідати за вистави, вчинки та їх наслідки, знаходить різноманітні прояви. Вона виражається через:

– відповідальність батьків за своїх дітей;

– трудову діяльність (керівник завжди відповідає за дії своїх підлеглих);

– дозвіл конфліктних ситуацій, коли самостійно приймаються рішення і ситуація береться під контроль;

– військову службу (при постійній відповіді командира за вчинки і життя своїх підлеглих);

– виконання зобов’язань, коли будь-яке взяте на себе справу намагаються виконати найкращим чином і у встановлені терміни.

Що таке відповідальність? Це, перш за все, особистісне вольова якість. Його проявом служить контроль над діями людини. При цьому розрізняють зовнішні і внутрішні форми цієї суб’єктивної обов’язки. Перша категорія передбачає покладання відповідальності, яка знаходить своє вираження в караності та підзвітності. Внутрішня форма має характер саморегуляції, яка виражається через почуття обов’язку.

Що таке відповідальність? Це:

– здатність самостійно усвідомити той факт, що залежність рівня успішності, якості життєвих умов, а також самореалізації людини знаходиться тільки в його руках;

– готовність до виконання взятих на себе обов’язків і даних обіцянок найкращим чином;

– вміння усвідомити можливі наслідки, які стануть наслідком прийняття рішень або виконань різних дій самої особистості.

Відповідальність дає певні переваги , які полягають:

– у впевненості в своїх силах і в собі;

– у формуванні самоповаги і поваги оточуючих людей;

– у здійсненні контролю над будь ситуацією, а також самоконтролю;

– в раціональній оцінці поведінки оточуючих людей, коли замість засудження відбувається усвідомлення про неможливість покладатися на кого-небудь в даній конкретній ситуації.

Для того щоб в собі розвинути таке почуття, як відповідальність, необхідно:

– працювати над собою, здійснюючи постійний самоконтроль;

– давати письмові завдання для власного виконання і відстежувати терміни їх реалізації;

– виробляти організаційну роботу з людьми з координації різного роду їх дій;

– спілкуватися зі своїми дітьми, несучи за них повну відповідальність.

Проблема статусу і функціонування української й російської мов в Україні, потреби в тих чи інших заходах з боку як держави, так і суспільства з метою оптимального її розв'язання стала предметом численних дискусій ледве не з перших років входження України до складу Московського царства. Гострота, масштаб і рівень дискусій змінювалися в часі, як і відповідні заходи російської, а згодом радянської державної влади. Часи відвертого й брутального нищення української мови і культури змінювалися на періоди певної лібералізації, зазвичай нетривалої й неглибокої, але сама проблема не зникала практично ніколи, а на другу половину ХХ ст. навіть загострилася. Слід, очевидно, пригадати, що саме мовне питання стало однією з основних причин боротьби за проголошення незалежності України. Надію на справедливе вирішення проблеми приніс 1989 рік, коли під тиском патріотично налаштованої демократичної громадськості Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила Закон "Про мови в Українській РСР", а згодом й інші законодавчі акти, з Конституцією незалежної України включно. Однак очікувані сподівання не справдилися: проблема взаємин української і російської мов в українському суспільстві розв'язана не була - вона не зникла, а лише трансформувалася. Якщо раніше, за імперсько-радянських часів, ішлося про дискримінацію української мови й протекціонізм щодо російської, то тепер усе відбувається з точністю до навпаки: лемент зчиняється вже щодо утисків російської мови і щодо необхідності її захисту. Лунають навіть вимоги надати державній мові сусідньої країни статус другої державної в суверенній Україні. Що ж коїться в нас із мовами насправді? Кому й навіщо потрібна друга державна - російська? До чого це може призвести? Чи потрібно це українському народові, простим українцям, незалежно від їхнього етнічного походження? Хто і що від цього виграє? Про все це за поміркувати автор: не філолог, не політик, просто - громадянин і патріот своєї держави.