порт як вид людської діяльності з’явився не одне тисячоліття тому. Навіть на малюнках у давніх печерах можна помітити, що кидання списа під час полювання чи рибальства мало відбуватися певним чином, а отже, за правилами. Саме життя вимагало від давньої людини руху, гарної фізичної підготовки, а це саме те, що дає нам насамперед спорт. Найдавніші цивілізації, як-от індійська чи китайська, досі приділяють питанню фізичної культури людини величезну увагу, Олімпійські ігри як можливість виявити й у змаганні розвинути свої фізичні можливості виникли ще в Давній Греції.
Сьогодні величезна кількість людей займається спортом. Деякі з них навіть обрали цей вид діяльності як професію. Це видатні та звичайні спортсмени: бігуни, стрибуни, атлети, плавці, лижники, фігуристи, борці — перелік цей можна довго продовжувати, бо на сьогодні у світі існує, мабуть, кілька сотень видів спорту.
Уміння дотримуватися правил співжиття у суспільстві – це та риса, яка робить людину привабливою. Цьому корисному умінню в хороших сім’ях дітей навчають змалечку, тому здається, що це не так уже й складно. Це дуже важливо і, дійсно, не дуже складно, якщо ви – людина щира і відкрита. Якщо навчилися не лише самі говорити, а й уважно вислуховувати співбесідника.
Сім’я – це також частина суспільства. Проблема сімейних стосунків розкрита у творі І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Родинні сварки, суперечки зробили цю сім’ю справжнім посміховиськом, стали причинами духовної роз’єднаності в родині, отруїли життя кожного персонажа.
Натомість, у повісті О.Кобилянської «Людина» стосунки між персонажами показані високими, моральними, хоча й часом драматичними.
Співжиття у суспільстві вимагає від кожного дотримання єдиного принципу: ставитися до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе. Хороша поведінка не повинна бути штучною, награною, а навпаки – природною і щирою, виходити від душі. І треба зажди пам’ятати просту істину: ніщо не коштує нам так дешево і не ціниться так дорого, як проста ввічливість.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Відпочинок на морі
Влітку ми з батьками відпочивали на узбережжі Чорного моря в Криму. Природа краю зачарувала мене своєю пишною і незвичайною красою.
Та найбільше мені запам'яталися прекрасні вечори, дивовижний захід сонця над морем. Ось жовтогаряча куля сонця, як той рум'яний колобок, повільно зникає між морем і небом. Вона фарбує їх у різні кольори. Пропливають різнобарвні хмари на вечірньому небі. Вони схожі на казкових тварин. І хвилі теж переливаються багатьма кольорами. Я милувався морським заходом сонця і мріяв стати художником.
2. Послухайте вірші.
- Що спільного в текстах переказу і віршів? Чим вони відрізняються?
Літній вечір... Гори в млі,
В золоті вершини...
А під ними ллється десь
Пісня України.
Гасне вечір... Сон обняв
Гори і долини...
А між горами літа
Пісня України.
Ніч давно... Заснуло все,
Тільки море плине,
Та щебече понад ним
Пісня України.
- Які б малюнки ти намалював до вірша О. Олеся?
Тиша морська
В час гарячий полудневий
виглядаю у віконце:
ясне небо, ясне море,
ясні хмари, ясне сонце.
Тиша в морі... Ледве-ледве
колихає море хвилі,
не колишуться од вітру
на човнах вітрила білі.
З тихим плескотом на берег
рине хвилечка перлиста;
править хтось малим човенцем,
в'ється стежечка злотиста.
Править хтось малим човенцем,
стиха весла підіймає,
і здається, що з весельця
щире золото спадає.
(Леся Українка)
- Яка пора доби описана в цьому вірші?
- Де відбуваються події?
- Поясніть вислови «хвилечка перлиста», «стежечка злотиста»