Прочитайте тексти. яка різниця між описом оселі (інтер'єру) у художньому і нехудожньому текстах? встали від столу, розбрелися по кімнатах. іванові хотілося бачити кожний кожна дрібничка, навіть який-небудь чайник у кухні говорив до нього своєрідною мовою. «ти ще мене пам'ятаєш.? а — казала кожна річ. особливо багато таких речей у великій кімнаті, так званому кабінеті: ріг тура, мушля на попіл, приладдя до писання. витертий одинокий шкіряний фотель—близький і свій. столи, стільці, його ліжко, застелене так само, з тією самою білою прикривкою. а над ним краєвид куїнджі. а найголовніше — портрет марусі, що майже на цілий зріст людини велично висів між двома вікнами над письмовим столом (за у. самчуком 2.на фотографії — куток робочого кабінету людини, яка займається розумовою працею, напевно, письменника. про це свідчать розкладені на великому письмовому столі аркуші паперу і залишена ручка — гусяче перо — та інше письмове приладдя і речі, якими ніби зовсім недавно користувався господар кабінету. з правого боку стола — велике м'яке робоче крісло, оббите темно-коричневою шкірою. у ньому, напевно, приємно сидіти і працювати. під стіною —- невелика етажерка, на ній складені стопами книжки. над етажеркою — полиця, на якій рівними стоять книжки різної величини.

1 - художній стиль . 2 - науковий . 

у науковому стилі не використовуються епітети , порівняння . усе написано точно : події , дати , імена . 

 

если не то потом скажи

Объяснение:

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.

Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...

по мнению китайских исследователей, народа можно изучать по смыслу как народных, так и авторских песен. с этим нельзя не согласиться, поскольку украинская песня, которая своими корнями достигает в седую древность, — это гениальная поэтическая биография нашего народа. во все времена человеческого бытия песня была частицей человеческой жизни, непочатым источником воодушевления, творением гения народа, дивом из дива мира.

жизнь каждого человека начинается из песни, которая льется из материнских уст. нежные, задушевные мамины песни весь человеческий род.

среди народных песен наиболее известные и обрядные. песня была в кровавых сечах, в походах, по всем дорогам казацкой славы. отобразила трудную судьбу, высказывая протест против барщины и крепостничества, солдатчины, и унижения. обрядовые песни — колядки и щедривки — поэтическим словом прославляли трудового человека, отвлекали его мысли от будничных проблем. а весной, когда все оживало вокруг, когда красота природы беспокоила чуткие молодые сердца, над украинскими селами звучали веснянки. в этих песнях объединялась радость с тихой грустью. за весной наступало

русальное воскресенье, а дальше — подготовка к свадьбе. дошли к нашему времени и купальские и жатвенные песни. они преисполнены бодрым расположением духа, привлекательностью, мечтами о благосостоянии, любовью к природе. среди народных песен щемят и беспокоят душу лирические песни, которые молодых под венец.

среди поэтов-песенников большое слово, безусловно, принадлежит и. франко, который с молоком матери вобрал в себя любовь, которая проявила себя в его зрелой поэзии. поэзии сборника каменщика «увядшая листва» привлекли внимание композиторов и зазвучали на всю страну «красная калина, чего в лузе гнешься? », «почему являешься мне во сне? », «ой ты, девушка, из ореха зерно» и прочие.

многие стихи н. вороного тоже положены на музыку. его поэзия никогда не оставляла читателей равнодушными. волшебство стихов вороного не в словах, а в музыкальности каждой строфы, каждой строки. эта музыкальность, которая смущает, захватывает, беспокоит. в поэзии в. сосюры, все будто обычное, размеренное, традиционное. рассказ плывет тихо, спокойно. а душа переполняется непостижимым чувством, что дух захватывает, когда слышишь эти стихи.